Усі надії на Трампа: як влада Грузії шукає схвалення від президента США
Конфлікт, що стався 28 лютого в Овальному кабінеті, став для грузинської влади шансом на вихід із міжнародної ізоляції.
Ну, або щонайменше шансом виправдати свої попередні заяви і нарешті встановити діалог із новою адміністрацією США.
А тому перші заяви офіційного Тбілісі пролунали вже наступного дня після зустрічі Дональда Трампа і Володимира Зеленського.
У спробі домогтися прихильності Трампа "Грузинська мрія" встановила свій новий антирекорд. Ще донедавна здавалося, що спікери партії "досягли дна" у своїй антиукраїнській риториці.
Тепер і це дно було успішно пробите.
В очікуванні поразки України
"Учора ще раз було проведено межу між силами, які хочуть миру і яких турбує доля українців, і тими, хто хоче воювати до останнього українця. Також стало очевидно, що "партія глобальної війни" і "Deep state" так легко не відмовляться від війни. Бажаю президенту Трампу стійкості та мужності в цій складній боротьбі", – заявив прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе.
А мер Тбілісі Каха Каладзе, який перебуває під санкціями української держави, заявив, що на тій зустрічі Трамп ще раз чітко підкреслив, хто хоче війни, а хто прагне миру.
При цьому лідери "Грузинської мрії" одноголосно провели паралелі з процесами, що відбуваються в Грузії. За словами того ж Кобахідзе, нібито підтвердилося те, що вони стверджували протягом трьох років – "США і глобальна партія війни – це дві різні реальності".
"Президента Трампа і його миротворчі зусилля засудили саме ті люди, які несуть відповідальність за кровопролитну війну, холоднокровно пожертвувавши Україною і тисячами українських життів. Глобальна партія війни миттєво мобілізувала проти президента Трампа давно знайомих нам спікерів – від Джин Шахін до численних брюссельських посадовців. Не відстали від них і лідери грузинської радикальної опозиції, які лише місяць тому пишалися своїми "селфі", зробленими в кулуарах інавгурації президента Трампа", – заявив прем'єр.
Спекуляції на українській темі для "Грузинської мрії" – річ не нова.
У різний час її лідери часто хвалилися тим, що, на відміну від української влади, вони вберегли свою країну від війни і фізично врятували її. Зі свого боку опозиція систематично звинувачувала їх в альянсі з Росією. Ба більше, опоненти звинувачували партію влади навіть у тому, що вона нібито робить ставку на перемогу Росії у війні.
Показовим стало зізнання у прямому ефірі одного з найзатятіших пропагандистів "Грузинської мрії" – ведучий телеканалу Post TV Шалва Рамішвілі заявив, що не вважає поразку України поразкою Грузії. Ба більше, за його словами, поразка України стане перемогою Грузії.
Усе заради Трампа
Навіщо "Грузинській мрії" знадобилося робити настільки різку протрампівську заяву?
Відповідь проста: режим, остаточно відкинутий Європою, вкрай потребує визнання з боку американської адміністрації. Або хоча б в одному повідомленні в соцмережах будь-кого з команди Трампа, головне – щоб "Грузинська мрія" була згадана в позитивному контексті.
Будь-який такий жест нинішня грузинська влада змогла б подати своєму електорату як міжнародне визнання і "трансатлантичну" перемогу.
Нагадаємо, що всі останні місяці грузинська влада пояснювала своїм прихильникам, що вся критика Заходу пояснюється впливом адміністрації Джо Байдена (вона ж – "партія війни"). І щойно Дональд Трамп повернеться в Білий дім, як ставлення до "Грузинської мрії" разюче зміниться.
Однак минуло вже півтора місяця, а курс Вашингтона щодо Грузії так і не змінився.
Угода про стратегічне партнерство між двома країнами, як і раніше, скасована, лідер "Грузинської мрії" Бідзіна Іванішвілі офіційно перебуває під санкціями США, а керівників його силових структур (включно з чинним міністром внутрішніх справ) занесено до "списку Магнітського".
Втім, з огляду на те, що "всі ці неприємності" беруть початок за часів правління попередньої американської адміністрації, у "Грузинській мрії", ймовірно, все ще сподіваються, що шанси на перезавантаження зберігаються.
Однак відсутність цього перезавантаження з кожним днем стає дедалі суттєвішою проблемою для "Грузинської мрії".
Утім, у Тбілісі поки що не можуть придумати того аргументу, який змусив би Трампа "обнулити" всі попередні санкції та вивести "Грузинську мрію" з ізоляції.
А крім того, проти них грають скандальні кадри минулорічного візиту прем'єра Кобахідзе до Тегерана на похорон президента Ірану – очільник грузинського уряду стояв там поруч із вже покійними лідерами ХАМАС і "Хезболли", слухаючи, як іранські депутати скандували: "Смерть США, смерть Ізраїлю".
Утім, попри всі ці ускладнення, у "Мрії" не втратили надії завоювати хоча б дещицю уваги Дональда Трампа. І готові на все заради цього.
Репресії на низькому старті
Визнання з Вашингтона необхідне "Грузинській мрії" і для того, щоб нарешті розібратися з протестами.
Внутрішні протести у Грузії безперервно тривають вже майже 100 днів і не думають йти на спад. Це було добре помітно 24 лютого – у третю річницю повномасштабної агресії РФ проти України, коли на вулиці Тбілісі вийшли десятки тисяч людей.
Масова хода центром столиці показала, що грузинський народ не поділяє антиукраїнські заяви влади. А владі це надіслало сигнал, що протестний потенціал нікуди не подівся.
Боротися з протестами "Грузинська мрія" розраховує за допомогою нового пакета антидемократичних законів.
Нові ініціативи спрямовані насамперед проти вільних ЗМІ, які давно стали головним болем режиму. Наприклад, законопроєкт "Про мовлення", що вже перебуває на обговоренні в нелегітимному парламенті, на думку медіаекспертів, має на меті остаточно знищити незалежні ЗМІ в країні.
Допомогу грузинській владі в боротьбі з власними громадянами охоче пропонує Росія.
27 лютого російська розвідка випустила заяву про те, що ЄС "не хоче звільнення Грузії" і має намір за будь-яку ціну повернути країну на "шлях демократичної євроінтеграції".
У російській розвідці попереджають: ЄС нібито ухвалив рішення перейти від "неефективних ліберальних обіцянок" до політичного тиску у відносинах із грузинськими політичними колами і суспільством. А для цього в Грузії "тривають спроби розпалювання вуличних протестів", а кожному учаснику антивладних демонстрацій нібито виплачують по 120 євро на день.
Показовий момент: офіційні особи "Грузинської мрії" все ще соромляться використовувати настільки примітивну дезінформацію. І тому утримуються від коментарів, розуміючи, що будь-який коментар міг би стати додатковим аргументом для опозиції, яка звинувачує їх у співпраці з Росією.
Російські одкровення, особливо про виплати, викликали лише глузування серед учасників протестів. Вони іронічно заявили, що якби це було правдою, то члени і прихильники "Грузинської мрії" вже давно "зайняли б перші ряди" на проспекті Руставелі.
Утім, ситуація в Грузії не сприяє веселощам.
Відсутність сигналів від Трампа – один із небагатьох чинників, що утримують "Грузинську мрію" від переходу на новий рівень репресій.
Саме тому там з такою надією стежать за конфліктом Дональда Трампа з Володимиром Зеленським. І ширше – з усім Заходом.
Очікуючи, коли нарешті президент США похвалить не лише Путіна, а й його грузинських друзів.
Автори:
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,
Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"