"Так" переозброєнню Європи, "майже так" допомозі Україні: про що домовився оборонний саміт ЄС
У ніч на п’ятницю лідери Євросоюзу вийшли до преси, щоб оголосити про результати після тривалої і виснажливої дискусії.
На порядку денному позачергового "оборонного" саміту ЄС були лише два питання: європейська безпека і підтримка України. По суті, лідери ЄС вирішували, що їм робити у новій реальності, коли покладатися на оборонний союз із США стало безглуздо; коли Україна опинилася під тиском і шантажем адміністрації Трампа; та коли реальність нової військової агресії РФ проти інших європейських держав вже перестала викликати сумніви навіть у Західній Європі.
Ця дискусія і не мала бути простою.
Ще до приїзду в Брюссель очільники двох європейських держав, Угорщини та Словаччини, виступили з офіційними заявами, що вони блокуватимуть усі ініціативи, які допомагатимуть Україні воювати і створюватимуть для ЄС можливість підтримувати ЗСУ та Україну в цілому.
А оскільки рішення самітів ухвалюються лише консенсусом – були серйозні шанси, що зустріч у Брюсселі завершиться взагалі без офіційного результату.
У Брюсселі були готові й до цього – зважаючи на високу небезпеку вето, Єврокомісія розробила "творчий" шлях фінансування, що не потребує одностайності.
Якщо брати до уваги ці очікування, саміт став однозначним успіхом.
Угорщина лишилася абсолютно ізольованою, підтримувати її відмовився навіть словацький прем’єр Роберт Фіцо.
А за програму "переозброєння Європи", частина якої має піти також на фінансування ЗСУ, проголосували усі лідери, включно з Віктором Орбаном. Йдеться про пакет ініціатив заявленою вартістю до 800 млрд євро. І хоча у реальності грошей буде менше, та йдеться про безпрецедентні для ЄС обсяги фінансування, які тепер чекають на юридичне затвердження.
Пояснюємо, що саме відбувалося у Брюсселі.
Саміт за покликом Трампа
Лише за два тижні, 20-21 березня, у Брюсселі має відбутися саміт Євросоюзу. Великий, дводенний і запланований задовго наперед.
Зазвичай навіть за появи термінових питань ЄС не проводить додаткові зустрічі прямо перед плановими самітами. Зрештою, термінова зустріч означає, що усім очільникам держав необхідно скасувати усі заплановані події за своєї участі й терміново поїхати до Брюсселя.
Втім, те, що відбувається зараз у безпековій сфері, не дає можливості чекати.
Показова деталь: про скликання термінової зустрічі лідерів, присвяченої обороні України і європейській безпеці, стало відомо ще напередодні зустрічі та публічної сварки Володимира Зеленського і Дональда Трампа. Але навіть до цього епізоду, після якого відбулося різке обрізання американської допомоги для ЗСУ, в ЄС визріло переконання:
період американської допомоги добіг завершення.
А отже, Європа має терміново, невідкладно змінити рамку своїх дій.
За підсумками сварки у Білому домі, а потім і зустрічі європейських лідерів у Лондоні у Європі стрімко зросло розуміння того, що Європа буде змушена наростити витрати, щоби після "кидка" з боку Трампа Україна не лишилася наодинці.
Утім, одностайності не було.
Першим проти загального підходу виступив Віктор Орбан. Отримавши з Брюсселя перший проєкт рішення, прем’єр Угорщини оприлюднив заяву про "стратегічні розбіжності" у підходах щодо України, які неможливо вирішити. А тому він пропонує навіть не намагатися ухвалити спільну письмову заяву. Бо, мовляв, якщо продовжувати діалог – це показало б "розкол у ЄС".
А ще він укотре дорікнув іншим європейським державам та керівництву ЄС у тому, що ті йдуть проти "мирних" зусиль Трампа.
Варто наголосити: Орбан при цьому не став відмовлятися від участі у "антиамериканському" саміті ЄС. Навпаки: пообіцяв приїхати до Брюсселя, щоб доводити свою точку зору. Річ у тім, що за процедурами ЄС він може проголосувати "проти" і заблокувати рішення лише за особистої присутності на зустрічі.
Майже відразу на підтримку позиції Орбана висловився словацький лідер Роберт Фіцо. Прем’єр Словаччини висунув свої умови: мовляв, він не голосуватиме за жодне рішення, якщо те "фінансово або військово підтримуватиме продовження війни" та висунув вимогу, щоб у рішенні саміту ЄС 6 березня була проголошена необхідність "негайного припинення вогню незалежно від моменту досягнення остаточної мирної угоди".
Інша вимога Фіцо – додати у резолюцію саміту "чіткий запит на відновлення транзиту газу через Україну до Словацької Республіки".
Задоволення всіх цих вимог було неможливим у принципі, тож у ЄС заговорили про можливість саміту без офіційного рішення.
До 800 млрд на переозброєння
Та реальність виявилася значно оптимістичнішою.
Ближче до ночі дипломати, що слідкували за зустріччю лідерів, почали повідомляти про "білий дим" – домовленість, на яку дали згоду лідери усіх держав Євросоюзу.
З двох питань порядку денного – про Україну та європейську безпеку – домовитися вдалося лише про друге.
Європа розпочне масштабні, безпрецедентні інвестиції у свій оборонний сектор та у закупівлю боєприпасів і обладнання для своїх збройних сил. Після того як США за останні дні оголосили про одномоментне припинення постачань для України навіть за укладеними і сплаченими раніше оборонними контрактами, а також Білий дім наказав припинити ділитися з Україною будь-якими розвідданими – у європейських столицях з’явилося чітке розуміння, що озброюватися треба.
Орбан, який обіцяв заблокувати рішення, не мав аргументів для заперечення.
Хоча чудово розумів, що схвалені ним програми підуть також на зброю для ЗСУ.
У заявах топпосадовців Євросоюзу, як-от президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн, йдеться про фінансові ресурси на суму 800 млрд євро. Утім, у рішенні саміту ви цієї цифри не знайдете – і причина цього не у скороченні фінансування чи чомусь подібному.
Річ у тім, що фон дер Ляєн від початку свідомо називала завищену суму. І на цьому варто зупинитися окремо.
Ініціатива ЄК, що отримала назву "Переозброїти Європу" (ReArm Europe plan), складається з кількох незалежних одна від одної компонент.
Серед них – принципово новий інструмент Євросоюзу для кредитування держав-членів за посередництва бюджету ЄС для закупівлі зброї, розмір програми – до 150 млрд євро. Днями ЄК має оприлюднити законодавчу пропозицію з цього приводу. Саміт політично схвалив цю ідею і дав вказівку Раді міністрів "розглянути цю пропозицію в терміновому порядку".
Решта 650 млрд – це не нові фінансові інструменти, а переспрямування тих коштів, які вже зараз є у бюджеті ЄС та держав-членів.
Зокрема, від Єврокомісії лунали пропозиції не враховувати у показниках бюджетних лімітів додаткові позики, якщо ті йдуть на закупівлю зброї; переспрямувати на зброю кошти на розвиток ОПК, які зараз наявні для держав-членів (але нерідко не розподіляються) у рамках фондів ЄС, як-от фонду вирівнювання тощо.
Звідки взялася сума у 650 млрд? Відверто кажучи, "зі стелі".
Схоже, що у Брюсселі зрозуміли стратегію Трампа, який розкидається заявами з абсолютно необґрунтованими сумами нібито "витрат" США на безпеку в Україні та Європі, та вирішили пограти у цю гру удвох.
У Єврокомісії визнають, що це – оцінка коштів, які можуть бути задіяні у разі повноцінного використання усіх ресурсів нових програм країнами-членами. Але можна сміливо припустити, що такого не станеться, і реальні інвестиції у переозброєння будуть нижчими; у гіршому разі навіть у рази нижчими. Однак навіть у цьому разі обсяги мобілізованих коштів будуть історично рекордними для об’єднаної Європи у її нинішніх обрисах.
По суті, ЄС переходить у режим "гонки озброєнь".
І окремі лідери відверто це визнають, пояснюючи, що вони змушені відповідати на нарощування військових витрат агресивною Росією. Саме до цього, нагадаємо, апелював і президент Франції Емманюель Макрон.
"Європа має відповісти на цей виклик і мусить виграти гонку озброєнь. Я переконаний, що Росія програє цю гонку – так само, як Радянський союз програв подібну гонку озброєнь тридцять років тому", – визнав цей підхід польський прем’єр Дональд Туск.
Юридичні рішення, про які йшлося на саміті, ще належить ухвалити, але навряд чи це затягнеться.
Що з Україною?
Детальний аналіз нових регуляцій ReArm Europe plan можна буде робити після його схвалення, однак вже зараз – виходячи із заяв європейських посадовців, включно з фон дер Ляєн, яка курує його розробку, – можна стверджувати, що це фінансування допоможе також переозброювати ЗСУ.
І йдеться не лише про довгострокові наслідки, на кшталт розбудови оборонної промисловості, а й про термінове постачання для ЗСУ, і президентка Єврокомісії на цьому окремо наголошувала.
"У надзвичайні часи потрібні особливі заходи. Це переломний момент для Європи і для України, яка є частиною нашої європейської родини… Ми прагнемо миру завдяки силі", – заявила у четвер Урсула фон дер Ляєн
Утім, прямої згадки про Україну у цьому, погодженому з Угорщиною блоці немає, лише про загальну "європейську безпеку".
Натомість саміту пропонували ухвалити також рішення, що стосується нашої країни напряму. У ньому державам-членам запропонували схвалити подальшу стратегію ЄС щодо підтримки України.
Втім, тут вето Орбана виявилося непохитним.
"Виходить, що ми маємо фінансувати посилення Європи. Також ми маємо фінансувати збройні сили України, бо США більше не будуть їх фінансувати. І третє – ми маємо фінансувати українську державу, бо інакше вона розвалиться. Ми не потягнемо всі ці три речі", – пояснював свій голос "проти", вийшовши з засідання, Віктор Орбан.
Однак решта держав ЄС, зрозумівши, що не зможуть переконати Орбана, вирішили "обійти" його.
За підсумками саміту вони схвалили також окреме рішення на 13 пунктів, під яким поставили "підписи" 26 європейських столиць. Тобто усі держави, окрім Угорщини.
Орбан заявив про розкол з цього питання, але його твердження відразу спростував президент Євроради Антоніу Кошта.
"Угорщина ізолювала себе від консенсусу, який є в ЄС. Вона самотня… Ізольована країна не створює поділу. 26 країн залишаються об'єднаними спільною позицією і продовжуватимуть підтримувати Україну, як ми це робимо з 24 лютого 2022 року", – заявив він.
У цій частині рішення є ключові елементи, яких вимагає Україна і яких зараз уникає нова влада США: і про те, що Росія є агресором, і про те, що Україна має повне право продовжувати захищатися від неї. Також 26 держав ЄС – всі, окрім Угорщини – підтвердили "непохитну підтримку територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів".
Наголосивши на принципі "мир завдяки силі", держави ЄС також оголосили 5 вимог до мирного врегулювання. Вони звучать так:
- ніяких переговорів щодо України без України;
- ніяких переговорів без залучення Європи з питань, які впливають на європейську безпеку;
- будь-яке припинення вогню може відбуватися лише в рамках процесу, що веде до всеосяжної мирної угоди;
- така угода повинна супроводжуватися надійними гарантіями безпеки для України для запобігання нової російської агресії;
- повага до незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.
А ще 26 держав ЄС спільно погодили швидкий шлях до фінансування ЗСУ через надання Україні права використовувати для військових закупівель значну частину європейського фінансування, а саме 18,1 млрд євро, що є відсотками від заморожених російських активів.
У цій окремій декларації учасників саміту, ухваленій без угорської участі, є ще один дуже важливий елемент: те, що компанію Орбану не склав навіть словацький прем'єр Роберт Фіцо.
І хоча напередодні саміту і сам Фіцо, і політики з його найближчого оточення дозволили собі низку відверто антиукраїнських заяв (чого варта лише фраза, що для Словаччини було би краще, якщо Росія захопить Київ), однак йти на демонстративний конфлікт з усім Євросоюзом у Братиславі не стали.
Роберт Фіцо, нагадаємо, також обіцяв блокувати допомогу ЗСУ, а також вимагав перемир’я з Росією без додаткових умов. Втім, саміт засвідчив, що всі ці його умови не є категоричними. Словаччина не отримала якихось додаткових бонусів, але вирішила не лишатися в компанії з Орбаном, токсичність якого для решти держав ЄС стала зависокою. Це дозволило говорити про повну ізоляцію проросійського лідера Угорщини.
І це також стало важливим для України досягненням "оборонного" саміту ЄС.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"