Як змінилися пріоритети зовнішньої політики Польщі? І яким тепер у Варшаві бачать майбутнє відносин з Україною?

Китайський вояж Макрона викликав відверте здивування, якщо не сказати більше, в багатьох західних столицях. І в першу чергу – у Вашингтоні.

Президент Франції зумів провести пенсійну реформу, проти якої виступають більш ніж 70% французів. Які наслідки це матиме?

Результат другого туру став "холодним душем" для Еммануеля Макрона. Як Франція виходитиме з цієї кризи та як це вплине на її зовнішню політику?

Найслабкіший президент за останнє двадцятиліття – саме так у Франції оцінюють можливі результати парламентських виборів, перший тур яких пройшов 12 червня.

Нова перемога Макрона на президентських виборах стала справді історичною. Що змінилося у Франції після президентських виборів? І що це може означати для України?

Як працює українська культурна дипломатія? Розглянули це на прикладі відносин із чотирма країнами ЄС: Францією, Німеччиною, Польщею та Угорщиною.

Алексіс Ципрас пройшов складний шлях від популіста-революціонера до політика, який всупереч власній ідеології спромігся вивести свою країну з глибокої кризи.

Обіцянки повного перезапуску внутрішньої політики забезпечили Макрону тріумфальну перемогу. Але чому французьке суспільство раптом виявилося не готовим до таких змін?

Нова прем'єрка Данії Метте Фредеріксен ставить перед собою вкрай амбітні цілі - перезаснувати й відродити традиції європейської соціал-демократії. Заради цього вона перейняла частину вимог правих популістів.

В одній лише Європі прикладів популізму досить багато, щоб говорити, що українські вибори цілком потрапляють у загальносвітовий тренд. Втім, існує нюанс, який зробив українські вибори унікальними.

Кабінет Ципраса, який починав свою каденцію як надзвичайно проросійський, закінчує її низкою дипломатичних протестів на адресу Росії щодо її неприпустимого втручання у внутрішні справи Греції.

Тактичний відступ Макрона може стати болючим для всього ЄС. Адже саме президент Франції найактивніше просував ініціативи з модернізації Євросоюзу. Тож його поразка вдома може стати поразкою усієї Європи.

Три незалежницькі партії спромоглися утримати свою перевагу в парламенті Каталонії, додатково легітимізувавши власну політичну програму. Сама кампанія практично повністю обмежилася питанням "за" чи "проти" незалежності, а економічні та соціальні аргументи в дискусії про майбутнє регіону переважно використовувалися як допоміжні.

Каталонський конфлікт досяг своєї кульмінації: місцевий парламент схвалив незалежність республіки. Цей крок не залишає шансів Мадриду – прем’єр-міністр Маріано Рахой вже пообіцяв "відновити законність" у Каталонії. У будь-якому разі, шансів на компроміс після 27 жовтня майже не залишилося.