Наразі ситуацію на українсько-польському кордоні в ЄС не ідентифікують як саме проблему управління кордонами. Настав час це змінити.

Організатори блокади українського кордону відчувають, що успіх вислизає з рук, і тому йдуть на ескалацію, залучаючи усі можливі ресурси.

Від блокування кордону збитків зазнають як українські, так і польські компанії. Страйк не підтримали ані більшість польських перевізників, ані органи влади Польщі.

Спільний контроль діє лише в кількох пропускних пунктах на кордоні з Польщею – відповідна угода була підписана ще до вступу Варшави до ЄС.

Хто має право скористатися механізмом ЄС "тимчасового захисту" для громадян України? І як не дати ошукати себе шахраям?

Попри проблеми, український кордон стає більш захищеним, але й водночас більш дружнім до мандрівників і торгівлі.

Рік тому запрацювало перше повноцінне сполучення між Одеською областю та ЄС. Чому приклад Орлівки став явищем національного масштабу?