Показний спокій, із яким у РФ зустріли зміну уряду у Вірменії може дати чималу тріщину. Конфлікт між країнами може викликати ініціатива Єревана переглянути угоду про статус російських прикордонників.

Прем'єр-міністр Грузії подає у відставку на тлі протестів – найбільших у країні після поразки Саакашвілі. Від великих проблем "Грузинську мрію" поки рятує лише фактичний розгром парламентської опозиції.

Перший же день страйку став початком кінця для влади. Вперше від початку протестів у Єревані практично не було видно поліції. Вона не тільки не намагалася розблокувати рух, але, схоже, і зовсім не хотіла з'являтися на вулицях міста...

У новітній історії Вірменії дійсно вiдбулася зміна епох. Що чекає на країну в майбутньому? Щоб відповісти на це запитання, варто спершу зрозуміти, що стало остаточною причиною відставки Сержа Саргсяна.

Хоча офіційний Кремль прямо не заперечував проти підписання Єреваном угоди з ЄС, в останні тижні в російських ЗМІ стали з'являтися критичні оцінки щодо майбутньої угоди. Дійшло до того, що вірмен, які підтримують Євросоюз, стали називати ворогами Росії.

За останні три роки Україна і Грузія перестали виступати єдиним фронтом у низці найважливіших питань на міжнародних майданчиках. Україна також не демонструвала інтерес до співпраці з нинішньою грузинською владою. Тепер Києву необхідно з чистого аркуша будувати відносини з Тбілісі.

"Грузинська мрія" – за крок від повного перезавантаження політичної системи країни на свою користь. Оновлена Конституція дозволить закріпити не тільки домінування однієї партії, але й систему неформального управління країною.

Вірменії вдалося те, що в 2004 році провалилося в Україні і що побоялися зробити в РФ. Перехід до парламентської форми правління дозволить зберегти владу президенту Сержу Саргсяну, який очолює країну з 2008 року.