У Євросоюзі зараз справді тривають непрості внутрішні процеси, які можуть викликати скепсис чи відчуття його туманного майбутнього – та українці мали би бути останніми, хто з цього зловтішається або поспішає ставити на об'єднаній Європі хрест...

Не добре, якщо у Києві справді побачать в документі ЄС виключно похвалу. Адже очевидно, що в Брюсселі хотіли сказати більше... Євросоюз в діалозі з Києвом починає концентрувати увагу не тільки і не стільки на формальній євроінтеграції, скільки на перенесенні її на реальний грунт...

"Я вважаю помилкою, що Євросоюз досі чітко не заявив: Україна може стати його членом. Востаннє ця помилка проявилася тоді, коли моя співвітчизниця Беніта Ферреро-Вальднер опікувалася в ЄС питаннями сусідства. Справжня причина такої політики зрозуміла: всі дивляться на Москву".

Депутат Бундестагу Марілуїза Бек: "Праві та антиліберальні рухи в Європейському Союзі підтримують зв'язки з Путіним, який все більш авторитарно править у Росії й відкрито кидає виклик плюралістичному суспільству... Є обґрунтовані побоювання, що рух проти ліберальної демократії та сучасного укладу життя стане міжнародним".

У Варшаві відмовилися від культивованої десятиліттями політики безумовної підтримки України - хоча багатьом здавалося, що цього просто не може бути. Треба бути готовими, що подібне станеться з боку Вашингтона. Або, принаймні, зазнає суттєвих трансформацій.

Здавалося б, треба радіти та дякувати президенту. Однак замість цього на Порошенка сиплються роздратування та глузування... Величезне питання до людей, які оточують Порошенка – як вони допускають цей невпинний потік нереальних прогнозів і некомпетентних заяв?..

Організація так і не змогла перетравити вступ до неї відверто неготових і не завжди націлених на проєвропейський розвиток країн СНД. У результаті всередині Ради Європи виник негативний вплив так званого "міні-СРСР" з Росією на чолі. Та й недосконалих західних політиків також не бракує...