Наразі в Україні активно точиться дискусія, чи варто повертати скасований 5 липня 2011 року технічний огляд автомобілів.

Нещодавно голова департаменту ДАІ МВС Анатолій Сіренко заявив: "Державний технічний огляд в Україні повинен бути. Вулицями нашої держави мають пересуватися технічно справні транспортні засоби. Ми плануємо подати до Верховної ради законопроект найближчим часом".

Далеко не всі сприйняли таку новину схвально. Звідусіль лунали нарікання про повернення старих корупційних схем з боку ДАІ, про відсутність намірів у новообраної влади боротися з корупцією та про зраду Майдану.

Чому українці настільки скептично сприйняли новину про повернення процедури, яка є обов’язковою у Європі?

Чи проблема криється у самому технічному огляді як засобі забезпечення безпеки на дорогах? Чи все ж таки лякає недосконалість процедури цієї перевірки, визначеної українським законодавством?

В Європейському Союзі, стандарти якого ми мріємо запровадити, з високою відповідальністю ставляться до безпеки на дорогах. Перевірки автомобілів на справність там є обов’язковими. Так, 6 травня 2009 року Європейський парламент та Рада ЄС прийняли Директиву 2009/40 щодо тестування на придатність до експлуатації автотранспортних засобів та причепів.

Згідно зі статтею 2 даного акту, технічний огляд має проводитись державою або органами чи установами, які уповноважені на це і безпосередньо контрольовані державою, включаючи приватні структури. Це означає, що в багатьох державах ЄС (наприклад, у Швеції чи ФРН) перевірку транспортних засобів здійснюють приватні компанії.

Отже, проведення такої перевірки не є місією виключно державних інспекцій.

Приватні суб’єкти, діяльність яких перебуває під контролем держави, можуть робити це швидше та якісніше, особливо якщо між ними є конкуренція. Саме тому більшість країн ЄС віддають їм перевагу при визначенні органу чи установи для здійснення техоглядів.

Згідно з додатком І до цієї директиви, легкові автомобілі перевіряють через чотири роки від моменту першого використання, а після цього – кожні два роки. Це засвідчує серйозність ставлення країн цивілізованого світу до безпеки на дорогах, завдяки чому кожен громадянин ЄС застрахований від ДТП через недбалого водія, що довів свою машину до небезпечного стану.

Нагадаю, що з прийняттям у 2012 році нового Порядку проведення обов’язкового технічного контролю, техогляд в Україні проводиться саме приватними суб’єктами (але його обов’язковість для легкових автомобілів наразі скасовано). Так, згідно з пунктом 4 цього порядку, замовник має право вільного вибору виконавця проведення обов’язкового технічного контролю  транспортного засобу.

Обмеження щодо вибору виконавця, зокрема залежно від місця реєстрації транспортного засобу, не допускається. Виконавцем є юридична особа або фізична особа-підприємець, визначена як суб’єкт проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу. Вони підлягають обов’язковій атестації або ж акредитації.

Право вибору суб’єктів проведення техогляду сприяє конкуренції між ними, а отже, і підвищенню якості їхньої роботи. Це також знижує корупційні ризики.

Працівник ДАІ, побачивши несправний транспортний засіб, завжди може визначити суб’єкта, що недобросовісно здійснив перевірку, за талоном техогляду. І в цьому разі, особливо якщо техогляд був проведений свідомо недобросовісно (і тим більше недоброчесно), таких виконавців позбавлятимуть права займатись акредитованою діяльністю. Більше того, виявлені корупційні діяння (наприклад, продаж талону техогляду без його дійсного проведення) мають каратися дуже жорстко. 

Отже, обов’язкові технічні огляди легкових автомобілів рано чи пізно треба повертати. Адже це безпека і для довкілля, і для життя та здоров’я людей. При цьому, пам’ятаючи про попередній корупційний досвід та враховуючи кращі європейські практики, маємо обрати найкращий варіант для України.

Автор: Євген Школьний, експерт Центру політико-правових реформ