Нещодавно на брифінгу щодо створення Національної ради реформ Дмитро Шимків, заступник голови Адміністрації президента, влучно порівняв завдання реформаторів із сюжетом одного з епізодів "Аліси в країні чудес".

"Аліса хотіла піти, хотіла піти з того місця, де вона була, на що Чеширський кіт відповів їй – щоб піти звідси, потрібно знати куди саме іти", - переповів Шимків.

І дійсно, нині всі говорять про реформи, про їх необхідність... Але ж для того, щоб ці реформи були дієвими, нам необхідний чіткий курс.

Маємо знати, в яку сторону їти, адже лише тоді можна бути коректно визначити - як саме.

Якщо зараз це не усвідомити, то ми ризикуємо повторити долю реформ, які численні українські уряди проводили в 90ті – тоді зміни які були симптоматичними, але недалекоглядними.

В рамках підготовки до створення вже згаданої Ради Реформ, Бюро політичних та соціальних розробок, яке я очолюю, презентувало свою програму бачення необхідних у країні змін. Тож ми претендуємо на таку собі роль Чеширського кота, що підштовхує Алісу в правильному напрямку.

Нажаль, як показала нещодавня зустріч у Київській школі економіки – де майбутні кандидати до кола реформаторів ділилися своїми поглядами щодо майбутніх перетворень, – основна увага зараз фокусується на бізнесі і залишає за бортом соціальну сферу.

В суспільстві дійсно є такий стереотип – мовляв, аби економіку відродили, а умови праці, соціальний захист чи соціальні послуги – це ніби щось другорядне.

Хоча, досвідом сучасної Європи, який нам варто взяти на озброєння, є розуміння того що соціальна сфера, зміни в ній - не менш важливі, аніж реформи економіки.

Більше того, якісні перетворення в економіці можливі лише за умов якісних змін у соціальній сфері.

Тож оскільки успіх на "Алісиному шляху" цілком залежить від реформ у соціальній сфері, Бюро, розробило спеціальну стратегію змін, яка передбачає цілком конкретні кроки та дії, що мають змінити ситуацію.

Перш за все, ми маємо забезпечити перехід від радянської системи соціального захисту, яка діє за принципом "керованої бідності", до європейських підходів у вирішенні соціальних проблем

Потрібно створити реальне народовладдя для вирішення соціальних проблем на рівні територіальних громад.

Зараз ведеться "перезавантаження" системи державного управління через внесення змін до Конституції, але не менш важливим є забезпечення прав громади на безпосереднє управліннями своїм містом та селищем. Очевидно, що тут потрібен ефективний соціальний діалог, необхідні сильні профспілки, які зможуть насправді контролювати використання коштів фондами соціального та пенсійного страхування.

В ций сфері ми, звісно ж, співпрацюємо з Мінсоцполітики, цінуємо цю співпрацю і так далі, але

говорити про те, що міністерство може стати реформатором, або спів-реформатором - надто складно, яккщо взагалі можливо.

Зокрема тому, що нинішня міністерська модель застаріла, вона "поглинає" та "топить" реформи, тож перш ніж щось реформувати, треба змінити цю модель.

Зараз набуло популярності таке поняття, як люстрація. Я пропоную до персональної люстрації додати люстрацію інституціональну –зокрема, провести незалежний аналіз кадрових призначень у Міністерстві соціальної політики, в фондах соціального страхування і т.д.

Потрібно переглянути запроваджену цією міністерською моделлю систему пільг та прожиткового мінімуму.

Це звучить іронічно у світлі останніх подій, але доведеться створювати також ефективну систему визнання вантажів гуманітарної допомоги, якої зараз не існує. Але наголошую – перш за все має відбутися реформа управлінської вертикалі.

Не можна не згадати тут і про законопроект "Про соціальні послуги", який зараз готується до подання до Верховної Ради. Я є одним з учасників довготривалого та болісного процесу творення цього документу. Попри всі недоліки, це – непоганий законопроект. Це найкраще, що можна зробити в нинішніх умовах.

Реформування сфери соціальних послуг має передбачати принципову зміну моделі надання соціальних послуг – перехід від одержавлення надання послуг до громадсько-державного партнерства.

Основними ж принципами такого партнерства є: встановлення рівних і конкурентних умов для надавачів соціальних послуг різних форм власності, у тому числі щодо доступу до бюджетних коштів для надання соціальних послуг; розмежування функцій планування, фінансування та надання соціальних послуг. Органи виконавчої влади та/або органи місцевого самоврядування мають виступати основними замовниками соціальних послуг.

Державний і місцеві бюджети мають зберегти за собою функцію основних джерел фінансування соціальної сфери. Натомість, функція надання як гарантованих державою соціальних послуг, так і додаткових інноваційних соціальних послуг має значною мірою перейти від держави до недержавного, у тому числі некомерційного, сектору.

Такий підхід дозволить повноцінно залучати до надання соціальних послуг інститути громадянського суспільства, зокрема громадські та благодійні організації.

Переважання громадських та благодійних організацій у сфері надання соціальних послуг, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, відповідає кращій світовій практиці.

Пропонований законопроект містить всі ці положення – залишається сподіватися на його прийняття депутатами.

Також заслуговує на увагу необхідність забезпечити народовладдя на рівні громад для вирішення соціальних питань. Потрібно прийняти Статути громад в усіх містах та селищах, в яких закріпити права громади на безпосереднє управління, зокрема на внесення проектів місцевих нормативно-правових актів безпосередньо ініціативними групами та недержавними організаціями, а не тільки опосередковано депутатів та міськвиконкоми.

І врешті головне – соціальній діалог.

Нам вкрай необхідно збудувати справжній соціальний діалог замість тієї проформи, що є зараз.

В Україні нині - слабкі профспілки, які по суті перетворилися на видимість.

Нам необхідно підписати Декларацію про рівність прав профспілок усіма профспілковими об’єднаннями. На підставі декларації - сформувати нову профспілкову сторону, яка забезпечує відкликання представників профспілок у правліннях та наглядових радах фондів соціального страхування, винних у здійсненні корупційних схем із коштами соціальних фондів.

А вже нова профспілкова сторона делегує своїх представників у Фонди соціального страхування.

Автор: Ростислав Дзундза, доктор  Університету Кардинала Стефана Вишиньського у Варшаві (Uniwersytet Kardynała Stefana Wyszyńskiego w Warszawie), магістр Факультету Східної Європи, Інститут Орієнталістики Варшавського Університету (The Centre for East European Studies at University of Warsaw). 

Громадський діяч, керівник Бюро політичних та соціальних розробок. Обраний кооординатором робочої групи "Соціальний діалог" та членом Керівного Комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства в Брюсселі.