Настав час підбити підсумки більш ніж піврічної роботи уряду Яценюка в питаннях реформування енергетики, зокрема виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Зазначимо, нещодавно - 23 вересня - у Києві відбулося засідання Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства, яке Україна приймала як головуюча держава. Основна увага на ньому була приділена безпековим питанням: проведенню "стрес-тестів" газотранспортних систем у ЄС, блокуванню проекту "Південний потік", спільній позиції щодо відносин з Росією.

Значно менше – принаймні, публічно – говорилося про впровадження європейських директив і регламентів, в тому числі в Україні.

Але ж чому порядок денний реформ в енергетиці формується за принципом кризового менеджменту, а не стратегічного напрямку змін?

На ці питання експерти, посадовці, представники бізнес-спільноти спробували відповісти в ході круглого столу, організованого відразу після засідання Ради міністрів Енергетичного співтовариства.

Зокрема, було презентовано аналітичний звіт, підготовлений групою експертів та фахівців громадських організацій, які об’єдналися у коаліцію "Енергетичні реформи" для просування реформ, що випливають із зобов’язань України в рамках Енергетичного співтовариства. Варто наголосити, що цей проект став можливим завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження".

Перший і незаперечний висновок дослідження – нова влада в Україні продемонструвала чіткий курс на європейську інтеграцію. Ратифікована Угода про асоціацію з ЄС. Урядом визнано необхідність виконання Третього енергопакета, зокрема функціонального розділення НАК "Нафтогаз України", посилення прозорості монополій, забезпечення вільного та недискримінаційного доступу до інфраструктури.

Однак однієї політичної волі недостатньо для належного впровадження законодавства ЄС.

Прийняття документів, тобто транспозиція норм, не завжди призводить до якісних змін – тобто фактичної імплементації.

Наприклад, попри всі зусилля з прийняття рамкових законів та підзаконних актів, на ринках газу і електроенергії дотепер існує слабкий рівень конкуренції, а окремі гравці (держкомпанії або приватні холдинги) користуються преференційним статусом.

Попри старт тарифної реформи, формування нових цін на енергоносії та комунальні послуги залишається не до кінця прозорим і зрозумілим для пересічних громадян. Споживачі поки не відчувають себе достатньо поінформованими та захищеними у кризових ситуаціях.

Труднощі в реалізації європейських реформ також викликані тим, що система прийняття рішень в Україні поки не дає якісних і відносно швидких результатів.

Після прийняття рамкових законів про лібералізацію ринків газу та електроенергії, затвердження умов доступу до мереж, постійно виникає необхідність їх доопрацювання. Мова йде про часткову невідповідність законодавству Енергетичного Співтовариства.

Окремі документи перебувають у "підвішеному" вигляді – як-от тимчасовий порядок щодо перевірки якості палива на АЗС, неврегульоване застосування закону про додавання у пальне біокомпонентів. Затягування відбувається у тому числі через тривалі узгодження між різними органами виконавчої влади, слабку міжвідомчу взаємодію.

Ще частина документів не приймається, що призводить до порушення дедлайнів – крайніх строків їх ухвалення.

Наприклад, "жертвами" стали проекти національних планів дій з енергоефективності та відновлюваної енергетики, розроблених ще 2012 року. Та якщо дедлайн по директиві або регламенту ЄС настає через кілька років або навіть більше, то ми спостерігаємо затягування також з діями, які можна робити вже зараз.

Так, базовий закон про формування мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів профільне міністерство планує розробити у 2016 році, план скорочення викидів на великих спалювальних установках (ТЕС і ТЕЦ) може з’явитися лише цьогоріч.

У своїй оцінці прогресу України, Енергетичне Співтовариство також вказує на необхідність посилення спроможності й незалежності регулятора, прийняття законодавства щодо захисту конкуренції, побудови системи якісної статистистичної інформації.

Що можна зробити, щоб відлагодити більш ефективний спосіб для реалізації реформ в енергетиці?

Коаліція "Енергетичні реформи" виступила із низкою ініціатив і вже досягла певного успіху. 17 вересня Розпорядженням Кабміну № 864-р було оновлено урядовий план з імплементації Протоколу про приєднання до Договору про Енергетичне Співтовариство.

З подачі екологічних НУО у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 4972, яким запроваджуються європейські процедури оцінки впливу на навколишнє середовище. Також експерти допомагають у підготовці до внесення у парламент нового законопроекту про ринок газу, наданого Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Для більш якісного опрацювання рішень та більш оперативного узгодження позицій необхідна координація зусиль як всередині уряду, між різними відомствами, так і з іншими зацікавленими сторонами.

З цією метою згаданим розпорядженням передбачено створити багатосторонню робочу групу із представників відповідальних відомств, бізнесу та громадських організацій.

До речі, така форма взаємодії необхідна для виконання Меморандуму про партнерство між Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та Міненерговугілля, підписаного ще у лютому 2014 року.

Критично важливою, на думку членів коаліції "Енергетичні реформи", є зміна процедури контролю імплементації. На зміну аналізу регуляторного впливу окремих актів має прийти система контролю вимірюваних критеріїв. Також, важливою буде щомісячна оцінка прогресу з боку Секретаріату Енергетичного Співтовариства. З початку року українські експерти вже публікують щомісячні та щоквартальні моніторинги, відтак уряд може використовувати відразу два джерела незалежної оцінки реформ.

Зрештою, необхідна підтримка чиновників, відповідальних за імплементацію, і не лише за рахунок технічної допомоги ЄС.

Отримання необхідних знань про європейське законодавство та процедур регулювання, відповідних навичок, має включати навчання і стажування посадовців середньої ланки в європейських інституціях.

Піврічна діяльність уряду Яценюка показала реальний рівень спроможності державних інституцій до реформ. Для посилення цієї спроможності громадськість запропонувала свій "реанімаційний пакет" – створення платформи для взаємодії між зацікавленими сторонами, більш прозорий контроль за імплементацією реформ, адресна підтримка їх виконавців.

Автор:

Роман Ніцович, керівник програм аналітичного центру DiXi Group, для "Європейської правди"