Євроінтеграція України потребує докорінних змін в організації соціального партнерства.

На порядку денному будь-якого плану економічних та соціальних реформ має бути питання реформування самої моделі соціального діалогу в країні.

Цивілізований діалог між соціальними партнерами має стати основою та передумовою прийняття будь-яких владних рішень на рівні держави.

Лише після того, як буде знайдений консенсус між профспілками та роботодавцями, рішення повинні надаватися державі для виконання.

Така модель працює в Швеції, Німеччині, Австрії, Франції та країнах Балтії.

Це - модель Європейського соціально-економічного комітету, консультативного органу Євросоюзу. До його складу входять роботодавці, профспілки, професійні об’єднання та інші представники груп інтересів. Саме ЄЕСК представляє їхню позицію та захищає їхні інтереси у діалозі з Європейською комісією та Європейським парламентом.

Україна нині перебуває в стані радикальних змін. Зміни проходять як на рівні суспільної свідомості, так і в реформуванні інститутів державного управління. І дуже важливо, щоб ці два рухи доповнювали, а не йшли всупереч один одному.

Тому важливою є активна участь представників різних соціальних груп, громадських організацій, різних прошарків суспільства в обговоренні реформ та їх удосконаленні.

На жаль, вже зараз ми бачимо значне протиріччя між реформами соціальної сфери, які пропонує Президент України Петро Порошенко в своїй "Стратегії 2020", та очікуваннями громадян України.

В стратегічних документах, які пропонуються незалежними експертами від аналітичних центрів та адміністрацією президента, взагалі немає жодної згадки про соціальне партнерство, про роль профспілок та роботодавців в забезпеченні стабільності та розвитку соціальної сфери України.

Тож для обговорення проблемних питань реформування соціальної сфери та розвитку соціального партнерства наше Бюро соціальних та політичних розробок провело 15 жовтня засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики при Центрі перспективних соціальних досліджень МСП та НАН України.

Учасники засідання зазначили, що необхідно усвідомити прикрий факт.

Нині українські посадовці вважають, що робота профспілок та недержавних організацій щодо захисту соціальних та трудових прав є не інакше ніж "ворожими діями агентів ФСБ".

Про це заявляв і прем’єр-міністр Яценюк на засіданнях Уряду, про це заявила Уповноважена по мирному врегулюванню конфлікту в Донецький та Луганський областях Ірина Геращенко, коментуючи пікетування Кабміну Федерацією профспілок під гаслом "Ні бідності в Україні".

Таке враження, що влада намагається списати на війну власну безпорадність у вирішенні соціальних питань.

Учасники зазначили, що Міністерством соціальної політики сьогодні нівелюється роль соціального партнерства як важливого механізму відстоювання соціальних прав українців.

Зараз профспілки, організації роботодавців та інші громадські організації, які працюють в соціальній сфері, опинились перед загрозою повного ігнорування владою питання реформи соціальної сфери.

Але ж війна колись закінчиться, і потрібно буде займатися такими ненависними владі "соціальними питаннями".

А відсутність будь якої раціональної стратегії в цій сфері призведе до різкого зростання соціальної напруги та нового витка протистояння, вже соціального.

Необхідно виробити спільне бачення реформ, яке було б альтернативою намаганню держави повністю ігнорувати їхню соціальну складову. Необхідно виробити Соціальну стратегію реформ, яка б відображала реальні механізми реформування соціальної сфери.

Зараз склалася ситуація, коли всі недержавні сторони соціального партнерства повинні об’єднатись проти антисоціальної політики, запропонованої в реформах, передбачених в Стратегії-2020.

Запропоновані максимально ліберальні реформи призводять не тільки до знищення профспілок, вони загрожують і українським роботодавцям. Реформи уряду та Президента вбивають не тільки соціальну сферу, але і економіку. Зниження вартості корпоративних активів призведе до їх скупки великими міжнародними корпораціями, що призведе до вимушеного звільнення працівників та ще більшого зубожіння населення.

Стара модель соціального діалогу, яка діє зараз в Україні, передбачає, що держава приймає рішення практично без проведення консультацій із соціальними партнерами (або ж ці консультації проводяться суто формально) та спускає їх сторонам соціального діалогу, а саме - роботодавцям та профспілкам, вже у вигляді готових владних рішень, які, за своєю якістю та змістом, апріорі не задовольняють жодну зі сторін соціального діалогу.

Як наслідок, профспілки та роботодавці вимушені боротися один з одним, намагаючись відстояти інтереси своїх членів. Протистояння відбувається і всередині кожної зі сторін – саме так побудована модель соціального діалогу.

Адже можливість захисту інтересів своїх членів має лише та організація, яка має комунікацію із владними центрами. А решта організацій вимушені витрачати енергію не на захист прав та інтересів своїх членів, а на боротьбу за доступ до ресурсу ведення соціального діалогу.

Учасники ради також не оминули увагою той факт, що важливою умовою реформування є перегляд підходів до діяльності Фондів соціального страхування та Пенсійного фонду. Кошти пенсійного фонду є важливим внутрішнім джерелом "довгих грошей", що є життєво необхідним для національної економіки. Але зараз ці кошти витрачаються непрозоро та неефективно.

В системі Фондів соціального страхування та Пенсійному фонді України проходить сума, яка дорівнює 2/3 державного бюджету України (340 млрд грн). І дуже часто чиновники використовують ці гроші на незрозумілі цілі, ставлячи партнерів соціального діалогу перед фактом таких витрат.

Тому зміна системи соціального партнерства необхідна для забезпечення ефективного використання коштів цих фондів.

Автор: Ростислав Дзундза, керівник Бюро політичних та соціальних розробок. Доктор  Університету кардинала Стефана Вишиньського у Варшаві (Uniwersytet Kardynała Stefana Wyszyńskiego w Warszawie), магістр факультету Східної Європи, Інститут орієнталістики Варшавського університету (The Centre for East European Studies at University of Warsaw). 

Обраний координатором робочої групи "Соціальний діалог" та членом керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.