В останні тижні однією з топ-новин з європейської тематики стала ініціатива Юлії Льовочкіної передати до Венеціанської комісії закон про люстрацію.

Оскільки Льовочкіна є заступником голови Моніторингового комітету ПАРЄ (і одним з двох представників України в цьому органі), вона досягла успіху. Венеціанська комісія вже отримала даний закон і в грудні планує оприлюднити експертний висновок.

Європейська правда надала їй можливість висловити свою думку про підсумки сесії ПАРЄ на сторінках нашого видання.

Криза в Україні. Так в Парламентській асамблеї Ради Європи вперто називають ситуацію, що склалася в нашій країні.

Під цей термін підпадає все: неоголошена війна на сході, анексія Криму, сотні вбитих і поранених, заручники і біженці, катастрофічні проблеми в економіці, енергетична криза, політична і соціальна ситуація.

Все це – "криза в Україні", про яку говорили не тільки в залі асамблеї, але й у комітетах, у політичних групах та на приватних зустрічах.

Але, разом з тим, в ПАРЄ поділяють "українську" проблему на два виміри: зовнішній і внутрішній.

Зовнішній вимір – це участь у конфлікті третьої сторони.

Багато хто, називаючи речі своїми іменами, каже про інтервенцію Російської Федерації, про необхідність запобігання нарощуванню російського військового контингенту і техніки на сході, відновлення українського суверенітету на всій території країни.

Активно обговорюється і так званий внутрішній вимір кризи.

Говорять насамперед про відкладену, але життєво необхідну конституційну реформу і реформу виборчого законодавства. Про це йдеться  у резолюції ПАРЄ "Прогрес у процедурі моніторингу".

Також європейці у виступах наполягають і на прийнятті нового закону про прокуратуру, висловлюючи непорозуміння, чому це не було зроблено новою владою, і на прийнятті повноцінних змін до законодавства в межах судової реформи згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії.

Про це у своєму виступі говорила і доповідачка по Україні Майліс Репс.

Крім того, для європейців абсолютно очевидним є те, що коренем проблем в Україні є високий рівень корупції. І це – та війна, перемога в якій для нашої країни ще попереду.

Важливо, що у резолюції, прийнятій на цій сесії, асамблея закликає парламент і владу України утриматися від будь-яких ініціатив, які здатні посилити напругу між регіонами і між громадянами. Простіше кажучи, нас закликають припинити розколювати країну і ділити людей за принципом релігії, партійності чи географії.

Правду кажучи, багато європейців висловлювали здивування такою значною кількістю різних партій, які претендують на подолання 5-відсоткового бар'єру.

Так, під час засідання групи EDG мені висловили зауваження, що якби Великій Британії загрожував зовнішній ворог, політики, безумовно, об'єдналися б і виступили єдиним фронтом із загальною програмою дій.

Заперечити складно.

Якщо ж поглянути з практичного погляду, то результатом сесії і обговорень в комітетах, крім резолюції про прогрес у процесі моніторингу, стало ще дві доповіді: у політичному комітеті — "Політичні наслідки кризи в Україні", а в комітеті з міграції — доповідь "Гуманітарні наслідки кризи в Україні".

Ще хочу нагадати, що Моніторинговий комітет одноголосно (підкреслюю — одноголосно) прийняв рішення відправити на експертизу до Венеціанської комісії закон "Про очищення влади".

Стурбованість багатьох авторитетних членів асамблеї викликали всі вересневі закони, навіть безвідносно до їхнього змісту (люстрація, так званий закон про спеціальний статус для Донбасу і закон про амністію).

По-перше, європейці висловлювали нерозуміння самого факту їх ухвалення. Так, глава місії спостерігачів ПАРЄ на парламентських виборах в Україні Крістофер Чоп запитував, як фактично розпущений парламент під час передвиборчого процесу може приймати будь-які рішення, адже це впливає на хід кампанії.

По-друге, представників усіх країн вразили грубі порушення регламенту Верховної ради під час прийняття цих законів.

Найбільш обговорюваним питанням стала доля російської делегації, яка зараз позбавлена ​​права голосу в ПАРЄ.

Російські парламентарії можуть брати участь у дебатах, засіданнях комітетів та інших робочих органах ПАРЄ. Але голосувати – не мають права.

У відповідь на цю санкцію російська делегація оголосила про повне ігнорування  діяльності ПАРЄ. Російські парламентарі взагалі не беруть участі у роботі.

Крім того, офіційна Москва ігнорує рекомендації Моніторингового комітету і фактично не співпрацює з ним, крім участі в недавній зустрічі ad hoc підкомітету з питань політики добросусідства РФ.

Засідання цього підкомітету відбулося у Відні за участю панів Пушкова і Слуцького.

Але вже в січні, коли на сесії ПАРЄ підтверджуватимуть повноваження усіх національних делегацій (у тому числі – з Росії), асамблея опиниться перед вибором: визнати повноваження РФ або призупинити їх.

У другому випадку делегація РФ втратить не тільки право голосу, але і право участі в сесіях і комітетах ПАРЄ протягом року.

На даному етапі асамблея розділилася на дві великі групи: прихильників позбавлення Росії голосу та тих, хто шукає шляхи повернення до діалогу з РФ.

Питання залишається відкритим.

Насамкінець хотілося б поділитися спостереженням. Я вже сім років є членом постійної делегації України в ПАРЄ. І протягом цих семи років, незважаючи на мої численні заклики, спостерігаю одну й ту саму картину.

За будь-якої влади участь в ПАРЄ використовується членами української делегації для вирішення вузькопартійних задач або для особистого піару (іноді це комбінується).

Тому зі сторінок "Європейської правди" я ще раз закликаю президента України, міністра закордонних справ і всіх членів делегації:

давайте об'єднаємося проти зовнішнього ворога, визначимо перед наступною сесією ПАРЄ єдину позицію для всієї делегації і будемо всі як один відстоювати державні інтереси України!

Автор:

Народний депутат Юлія Льовочкіна,

заступник голови Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи,

кандидат в народні депутати, №16 за списком "Опозиційного блоку"