"Референдум" у Каталонії: міф про розпад Іспанії

Вчорашній "референдум" про незалежність Каталонії – чудовий приклад маніпуляцій як у виборчих технологіях, так і в інформаційних.

Особливо радіють представники "Новоросії".

Та й деякі українські експерти демонструють свій "професіоналізм", коментуючи подію. Це їхнє право, звичайно... Але розберемося в ситуації.

По-перше, не можна називати референдумом те, що ним не є. Це просто ОПИТУВАННЯ.

Без юридичних наслідків. А отже, результат буде лише черговим козирем політиків з Каталонії в протистоянні зі столицею, Мадридом. Це буде суттєвий важіль для тиску, але він не гарантує "незалежність тут і зараз".

По-друге, беззастережної і явної перемоги прихильників незалежності Каталонії насправді не вийшло, хоча так може видатися на перший погляд.

Так, цифри вражають – після підрахунків 96,8% бюлетенів виявилося, що 80,76% учасників опитування хочуть, щоб Каталонія стала самостійною державою.

Президент Женералітату Каталонії Артур Мас вже радісно потирає руки і називає підсумки опитування торжеством демократії. Однак не забуваймо, що участь у недавньому опитуванні взяли лише близько 2,5 млн осіб.

А тепер порівняймо – на вибори парламенту Каталонії 2012 року прийшло близько 3,7 млн виборців, тобто 1,2 млн громадян просто проігнорували вчорашнє опитування.

Чому?

Ймовірно, на виборчі дільниці переважно не прийшли противники відділення, вважаючи, що немає необхідності голосувати, коли підсумки опитування не матимуть жодних юридичних наслідків.

У свою чергу "партія незалежності" спробувала максимально мобілізувати своїх прихильників. Причому робила це всіма можливими способами – використовувалася масова агітація, намети, роздача газет і листівок, листи додому і т. д.

Більше того, прихильники незалежності, мабуть, не були впевнені у великих показниках своєї підтримки.

Тому влада Каталонії дозволили брати участь в опитуванні навіть підліткам – з 16 років.

Чи потрібно говорити, що серед молоді радикальні настрої переважають? Тому вони прийшли і сказали своє слово. Однак чи змогли б вони голосувати, якби вчора проводився реальний референдум? Звісно ж, ні.

Також варто звернути увагу на інше політтехнологічне ноу-хау в Каталонії: взяти участь в опитуванні запрошували всіх, хто проживає на території провінції (дуже нагадує "референдум" в Криму, чи не так?)

Перед голосуванням лист із закликом прийти на дільницю отримав і я – громадянин України, який живе в Барселоні.

Я вирішив не голосувати, однак скільки громадян країн Латинської Америки, Китаю, Пакистану, України і Росії пішли на дільниці?

Як взагалі можна вважати об'єктивним результат опитування про долю Каталонії, в якому дозволено брати участь підліткам та громадянам інших країн?

І навіть при цьому, повторюся, явка була значно нижчою, ніж 2012 року. А за такого підходу і бажання привести на дільниці всіх і вся, кількість тих, хто проголосував (2,5 млн), можна порівнювати навіть не з кількістю виборців (близько 5,4 млн), а з загальною кількістю мешканців Каталонії – 7,5 млн чоловік.

І, погодьтеся, в цьому ракурсі цифри вже не виглядають настільки безапеляційними.

Як наслідок, що ми маємо?

• Явку меншу, ніж на виборах 2012 року (цьому сприяло і скорочення кількості виборчих дільниць в чотири рази).
• Чималу кількість противників незалежності, які "проголосували ногами" і залишилися вдома.
• Результат, який навряд чи підтвердиться на реальному референдумі (якщо він відбудеться найближчим часом), оскільки тоді не зможуть проголосувати підлітки і іноземці, що живуть у Каталонії. Натомість прийдуть прихильники об'єднаної Іспанії.
• Гарну картинку на ТБ, яку можна використовувати для маніпуляцій і політичних торгів – хоч в Каталонії, хоч у "ДНР".

Безумовно, все зазначене вище не означає, що громадська підтримка незалежності Каталонії – міф. Багато людей щиро бажають від'єднатися.

Але загальну пропорцію я б визначив на іншому рівні: 60% – за незалежність провінції, 40% – проти.

І як зміняться ці цифри за рік-два, сказати складно. Оскільки багато каталонців розуміють, що важко бути успішною і незалежною країною в центрі Європи, коли ЄС тебе не визнає. До того ж, у самій провінції живе багато каталонців з "іспанським корінням".

Та й корупційні скандали останніх років у місцевому уряді значно послаблюють тезу про те, що "Каталонію грабує Мадрид". Виявляється, і деякі місцеві чиновники намагаються скористатися можливостями...

У будь-якому випадку, майбутнє Каталонії – в руках самих каталонців.

І дуже важливо (тут – ключова відмінність від українських подій!), що навіть найзапекліші прихильники незалежності готові домагатися її виключно мирними і законними методами.

Тим більше, що вони розуміють – за кілька років "шістнадцятирічні" зможуть вже голосувати офіційно.

І тоді почнеться найцікавіше.

Автор:

Олександр Курінський,
журналіст,
Барселона