Право на безпечні товари та якісні послуги –
мірило європейськості

1 листопада розпочалося тимчасове застосування Угоди про асоціацію – подія, на яку всі ми так довго чекали.

І хоча йдеться лише про окремі розділи Угоди, які вводяться в дію до завершення процесу ратифікації всіма державами-членами ЄС, значення цієї дати важко переоцінити.

Разом з тим, Революція гідності привчила нас говорити не лише про здобутки, а й про невдачі, що приховуються навіть за епохальними подіями.

Так, Угода про асоціацію містить розділ, що стосується питання захисту прав споживачів. Але чи готові ми виконувати положення цього розділу?

На превеликий жаль, питанню прав українських споживачів, а тим більше їхньому захисту, в сучасних реаліях приділяється все менше й менше уваги. Складається дилема, коли права є, а захистити їх неможливо.

За потурання влади споживачі нашої країни залишилися сам на сам з недобросовісними представниками бізнесу і зі своїми проблемами. А проблем цих вистачає. Від прострочених продуктів харчування на полицях крамниць до неякісних послуг.

На тлі гучних декларацій можновладців про необхідність підвищення безпеки і якості життя українських громадян відповідно до європейських стандартів відбуваються речі, які – будьмо відверті – не можуть бути сприйняті у цивілізованому суспільстві.

Та більше – вони ставлять під загрозу самі євроінтеграційні плани України.

Ризикну сказати, що ринок України перетворився зараз на сміттєзвалище, а споживачі, в умовах безнадії, змушені віддавати останню копійку за непотріб.

Одна з таких речей сталася не так давно – 2 серпня одним розчерком пера президент Петро Порошенко позбавив усіх громадян низки їхніх конституційних прав, підписавши закон № 1622-VII "Про внесення змін до закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік".

Статтею 31 згаданого закону встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюватимуться протягом серпня–грудня 2014 року виключно з дозволу уряду або за заявкою суб’єкта господарювання.

Фактично з 1 серпня 2014 року країна поринула в хаос безкарного бізнесу, адже за відсутності контролю з боку держави бізнес отримав одноосібне право робити, що схоче, за єдиної умови – знайти кошти для наповнення бюджету.

В умовах, коли поняття культури ведення бізнесу, соціальної відповідальності, лояльності клієнта сприймаються в бізнес-середовищі як прояв слабкості, а переважну більшість цього середовища становлять "торгаші", "бариги" і навіть відверті шахраї, розраховувати на те, що ринок самостійно врегулює відносини між бізнесом та споживачем, як мінімум наївно.

Це схоже на спроби російського уряду у XVIII столітті подолати чиновницьку недобросовісність через постійні заклики до чесності без застосування контролю та перевірки.

Мабуть, очевидно, до чого це може призвести.

Складно зрозуміти логіку дій президента, адже представлена ним восени "Стратегія реформ-2020", ставить за мету досягнення європейських стандартів якості життя і базується на принципі укладання суспільного договору між громадянським суспільством, владою та бізнесом, де кожна сторона має свою зону відповідальності.

Складається враження – ніби той пункт з Угоди про асоціацію найближчим часом навряд чи стане реальним.

Сьогодні Україна докладає неймовірних зусиль для захисту свого європейського вибору, демонструє всьому світу прагнення долучитися до європейських цінностей.

Але без гарантування права споживача на захист своїх інтересів, без гарантування з боку держави безпечності товарів, що знаходяться на ринку, і без налагодження ефективного співробітництва у трикутнику "бізнес - влада - споживач" неможливо побудувати демократичне суспільство та сучасну ринкову економіку.

Автор:

Ростислав Дзундза, керівник Бюро політичних та соціальних розробок,
доктор Університету кардинала Стефана Вишиньського у Варшаві (Uniwersytet Kardynała Stefana Wyszyńskiego w Warszawie), магістр факультету Східної Європи, Інститут орієнталістики Варшавського університету (The Centre for East European Studies at University of Warsaw)