З листопада 2013 року в Україні працює проект Євросоюзу "Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС". Проект виконується британським консорціумом на чолі з провідною міжнародною компанією Crown Agents Ltd.

Проект із бюджетом 4 млн євро триватиме до листопада 2016 року. Він спрямований на сприяння розвитку міцної та послідовної системи управління державними фінансами шляхом проведення реформ у системі державних закупівель і запроваджування регулювання системи державної допомоги в країні.

Ми певні, що розвиток обох систем відповідно до стандартів ЄС і кращих міжнародних практик принесе значні вигоди для української системи управління державними фінансами, а головне - для українського платника податків.

Ці самостійні, але взаємопов'язані сфери важливо реформувати в контексті зобов'язань України в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що була недавно ратифікована, та виконання умов для певного міжнародного фінансування.

Що ми можемо запропонувати Україні?

Діяльність проекту спрямована на створення:

• всеосяжної і прозорої нормативно-правової бази державних закупівель;
• ефективної інституційної інфраструктури державних закупівель;
• системи відповідальної та чесної державної влади щодо державних закупівель.

Поки ми фіксуємо перші зміни у цьому напрямку. Зокрема, нещодавно прийнята нова редакція закону "Про здійснення державних закупівель" містить ряд істотних змін, які наближують його до відповідних стандартів ЄС.

Основні зміни стосуються нового визначення "замовників державних закупівель", скорочення кількості випадків, на які не поширюється дія закону про закупівлі, та перегляду підстав для застосування неконкурентної процедури закупівель.

Проте це лише гарний початок, тоді як для повної адаптації українського законодавства до директив ЄС належить ще багато чого зробити.

Наш проект допомагає готувати стратегічну "дорожню карту" для реформування системи державних закупівель, як передбачено Угодою про асоціацію.

Зокрема, проект заохочує введення централізованого підходу до закупівель товарів і послуг першої необхідності. Такий підхід є гарною міжнародною практикою, оскільки дозволяє раціонально використовувати кошти (за рахунок кращого спввідношення ціни та якості) через консолідацію суспільного попиту, а також завдяки економії від масштабу на певних ринках.

Організації, що проводять централізовані закупівлі, також можуть бути досить ефективними у просуванні сучасних методів закупівель (наприклад, рамкових угод, електронних каталогів та інших електронних методів закупівель) та розвитку рівня професіоналізму в цьому секторі. Дійсно, професіоналізація державних закупівель є серйозним викликом, що стоїть на шляху українських реформ.

Необхідно, аби держзакупівлі проводились добре підготовленими фахівцями, які б несли повну відповідальність за ефективність і результативність своїх рішень.

Це набагато ефективніше, ніж робота тендерних комітетів, які є основними фігурантами в українському процесі державних закупівель сьогодні.

Основним завданням для ефективного реформування державних закупівель в Україні, як і в багатьох інших галузях, є підвищення рівня конкуренції за рахунок залучення більшої кількості економічних операторів, у тому числі малих і середніх підприємств та постачальників.

Досягти цього можливо тільки за умови довіри з боку вітчизняних і міжнародних компаній до уряду як партнера.

Також дуже важливо забезпечити юридичну базу та ефективні засоби правового захисту інтересів бізнесу та відновлення справедливих конкурентних умов у випадках порушення встановлених правил.

Водночас зрозуміло, що система державних закупівель не може бути вдосконалена без певних важливих змін в адміністративній і фінансовій царинах. Серед них - забезпечення прозорої та ефективної системи управління державними фінансами, чіткий розподіл контрольних і правоохоронних функцій між державними органами, повна відповідальність державних службовців за свої рішення та запровадження ефективних і надійних судових та правоохоронних процесів.

Угода про асоціацію України з ЄС дозволяє визначити пріоритети необхідних реформ у багатьох з цих галузей, що впливатимуть на прогрес реформування системи державних закупівель.

Побудова системи державної допомоги

Розвиток проекту в напрямку державної допомоги – це робота зі створення нової для України системи регулювання. По суті, "державна допомога" – це вплив на конкуренцію та торгівлю через надання субсидій, податкових пільг та інших форм державної підтримки, що створюють певні переваги для одних компаній і тому можуть негативно позначитися на діяльності інших компаній, які не отримують таку підтримку.

Закон "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" був прийнятий в липні 2014 року і вступить в силу повною мірою в 2017 році. Він встановлює правову основу для повністю робочої системи регулювання державної допомоги у відповідності до стандартів ЄС та вимог Угоди про асоціацію. Однак повинно бути розроблено вторинне законодавство, нарощений інституційний потенціал Антимонопольного комітету України (регулятора державної допомоги) і багатьох міністерств та інших державних організацій.

Варто наголосити - відповідно до українського законодавства, державна допомога оголошується, в принципі, несумісною з конкуренцією.

Проте, як і в системі ЄС, існують певні підстави для затвердження заявлених і розглянутих нових заходів державної допомоги. Такими підставами, в основному, є порушення ринкового механізму внаслідок, наприклад, стихійних лих, бідності, регіонального занепаду, культурних імперативів. Державна допомога, яка буда надана без затвердження або сповіщення, чи та, що була недоцільно використана, може бути класифікована як "незаконна державна допомога" та повинна бути повернута компанією або компаніями, які її отримали, для коригування впливу на ринок. Повернення нелегальної державної допомоги може бути здійснено протягом 10 років після її надання.

Важливим пунктом в новоствореній системі регулювання буде необхідність сповіщення про нові випадки надання державної допомоги та її затвердження до фактичного використання.

Крім того, закон вимагає реєстрації випадків наданої державної допомоги протягом одного року з моменту повного вступу в силу Закону для подальшого розгляду їх впливу на конкуренцію і дотримання умов Угоди про асоціацію. В період до 2017 року існуючі випадки мають бути розглянуті з точки зору потенційної відповідності до правил надання державної допомоги.

Виклики і досягнення

Основними завданнями реформування системи державних закупівель є подальша розробка українського законодавства, модернізація веб-порталу державних закупівель та вдосконалення підготовки закупівельних установ по всій країні, що має на практиці забезпечити ефективну роботу системи .

Все це має призвести до більш ефективного використання грошей платників податків, зниження рівня корупції, поліпшення умов для конкуренції і легітимності повсякденної діяльності багатьох державних органів.

Стосовно системи державної допомоги, основними викликами можна вважати забезпечення нової системи ресурсами, розробку ефективних українських версій доволі складних правил ЄС, розширення та поглиблення розуміння урядовими органами нормативно-правових вимог та перегляд/оновлення існуючих заходів щодо промислової політики.

У середньостроковій перспективі нова система:

1) допоможе встановити вищі стандарти в управлінні державними фінансами, включаючи зменшення дублювання державних витрат або їх марного витрачання;

2) сприятиме зусиллям щодо боротьби з корупцією в Україні, поклавши край таємному субсидіюванню чи недоцільним дотаціям певним компаніям;

3) сприятиме підвищенню рівня конкуренції за рахунок скорочення випадків надання штучних конкурентних переваг певним компаніям;

4) забезпечить доцільність заходів підтримки бізнес-сектору;

5) сприятиме розвитку функціонуючої ринкової економіки в Україні завдяки раціональному підходу до модернізації промисловості, економічного розвитку і залучення прямих іноземних інвестицій. 

Автор:

Юджин Стюарт - керівник проекту ЄС "Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС".

Думки, висловлені в статті, належать автору і не є відображенням офіційної позиції Європейського союзу.