Черговим шедевром законодавчої думки та ініціативи відзначився пленарний тиждень, що минає – у понеділок у Верховній раді були зареєстровані два урядових законопроекти:

• проект закону про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року № 1562 від 22.12.2014;
• проект закону про внесення змін до Митного кодексу України (щодо стабілізації платіжного балансу) – № 1563 від 22.12.2014.

Ці документи передбачають введення на один рік додаткового імпортного збору у вигляді особливого мита, розмір якого становить 5% або 10% від митної вартості товарів, при імпорті будь-яких товарів, крім так званих "життєво необхідних".

Де-факто такі законопроекти обмежують увесь імпорт до України незалежно від країни походження.

Обидва законопроекти мають досить цинічні назви. №1562 підкреслює, що заходи стабілізації платіжного балансу відповідають статті XII ГАТТ 1994 року та взятим на себе Україною міжнародних зобов'язанням в рамках СОТ. А №1563 підкреслює необхідність вжиття заходів щодо стабілізації платіжного балансу.

Ймовірно, таке найменування розраховане на непідготовленого народного депутата, який вже з самої назви повинен встановити відповідність нормам СОТ і не вдаватися в деталі, подробиці та нюанси цієї відповідності. Для особливо допитливих є пояснювальна записка до законопроекту, яка деталізує нюанси відповідності.

Проте якщо копнути глибше, обіцяна відповідність нормам СОТ розсіюється моментально.

Зокрема, автори законопроекту ґрунтуються на положенні статті XII ГАТТ 1994 року, які дійсно дозволяють державам-членам СОТ "з метою забезпечення свого зовнішнього фінансового стану та рівноваги платіжного балансу... обмежувати кількість або вартість товару, дозволеного до імпорту".

При цьому вимагається відповідність нижченаведеним параграфам тієї ж статті.

Однак перш ніж починати аналіз процесуальних і процедурних нюансів застосування такого заходу, необхідно встановити наявність основної передумови для застосування цієї статті – погіршення стану платіжного балансу України. Судячи з пояснювальними записками, воно є.

А ось сайт Державної служби статистики України показує іншу картину – за 10 місяців поточного року в Україні спостерігалося позитивне сальдо зовнішньої торгівлі – близько $569,2 млн.

Наступний важливий момент – стаття XII дозволяє обмежувати кількість або вартість товару. У статті не передбачено можливості застосування мита, а тим більше у такий спосіб – до всього імпорту і незалежно від країни походження.

Крім того, ця ж стаття передбачає зобов'язання уникати заподіяння непотрібної шкоди комерційним або економічним інтересам будь-якої іншої договірної сторони.

Будь-яка країна-член СОТ, що застосовує нові обмеження, повинна негайно після встановлення або посилення таких обмежень (або, за обставин, коли попередня консультація є здійсненною, до цього) консультуватися з іншими членами організації щодо труднощів у її платіжному балансі, інших можливих заходів щодо виправлення становища, а також можливого впливу обмежень на економіку цих країн.

Судячи з пояснювальних записок до законопроектів, ці зобов'язання України як держави-члена СОТ взагалі не аналізувалися і були проігноровані.

За таких порушень міжнародно-правових зобов'язань такий хід з боку України приречений на поразку на міжнародній арені. В рамках СОТ він може призвести до сумних наслідків – застосування зустрічних санкцій за порушення взятих на себе міжнародних зобов'язань.

Особливо це актуально для відносин з Європейським союзом, який вже практично рік в односторонньому порядку надає українським товаровиробникам можливість безмитних поставок на свій ринок. Не виключено, що у випадку прийняття таких законів ЄС припинить дію преференцій, що прямо передбачено в Угоді.

Автор:

Гліб Бялий,
радник, керівник практики міжнародного торгового та митного права,
співкерівник судової практики
ЮБ "Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери" Україна