Заява президента Росії Володимира Путіна під час його офіційного візиту до Туреччини про припинення будівництва газопроводу "Південний потік" (South Stream) є гарною новиною як для України, так і для Словаччини.

Це створює добрі умови для подальшої роботи українсько-словацького транзитного коридору, який тепер може запропонувати своїм партнерам не тільки транспортування російського газу до Європи, а й розвиток його постачання у зворотному напрямку - з Європи в Україну і далі на Балкани.

Мало хто, навіть в експертному середовищі, усвідомив реальний вплив будівництва "Південного потоку" на газові ринки по всьому східноєвропейському регіону.

Як зазначив нещодавно на енергетичній конференції в Братиславі голова правління Eustream Томаш Маречек, якби "Газпрому" вдалося реалізувати свій план і прокласти South Stream аж до австрійського газового вузла Баумгартен, російський монополіст зі своїм газом фактично заблокував би транспортний потенціал в центральноєвропейському регіоні для інших постачальників. Це перешкоджало би подальшій лібералізації торгівлі на газовому ринку, що, швидше за все, призвело б до збільшення цін на газ у регіоні порівняно зі спотовими ринками в Західній Європі.

Президент Росії звинуватив у блокуванні проекту саме Болгарію та Європейську комісію. "Ми вважаємо, що позиція Єврокомісії була неконструктивною. По суті, не те щоб Єврокомісія допомагала в реалізації цього проекту. Ми бачимо, що створюються перешкоди для його реалізації. Якщо Європа не хоче його реалізовувати, ну, отже, тоді він не буде реалізований", - заявив Путін. Він додав, що "Болгарія позбавлена можливості поводитись як суверенна держава", тому що досі не дозволила будівництво газопроводу.

У Москві поки що не розуміють або не хочуть визнати, що Європейський союз дійсно являє собою єдиний законодавчий простір, якого мають дотримуватись усі уряди країн-членів.

У ситуації, коли Росія і її партнери відмовилися адаптувати проект South Stream до законодавства ЄС, він просто не міг бути реалізований.

З іншого боку, слід визнати, що деякі країни ЄС, особливо Австрія та Угорщина, своїми діями активно сприяли цьому нерозумінню.

Незважаючи на таку категоричну заяву Путіна в Туреччині, майбутнє проекту лишається нез'ясованим.

Президент Росії говорить, що "з урахуванням зростаючих потреб Туреччини ми готові не тільки розширити "Блакитний потік", про який вже говорили, але і побудувати ще одну трубопровідну систему, щоб забезпечити зростаючі потреби турецької економіки, а якщо це буде визнано доцільним - створити на турецькій території, на кордоні з Грецією, і додатковий газовий хаб для споживачів у Південній Європі.... І всі, хто зацікавлений в отриманні звідти енергоресурсів, можуть туди приходити і там купувати".

Разом з тим він впевнено заявляє: "Ми перенаправимо потоки наших енергоресурсів на інші регіони світу, в тому числі з допомогою просування і прискореної реалізації проектів щодо зрідженого природного газу. Просуватимемо на інші ринки, і Європа не отримає цих обсягів, принаймні, не з Росії".

Причина таких різних заяв полягає в тому, що росіяни і турки поки що дійшли згоди лише у двох питаннях: про збільшення "Газпромом" постачання газу через "Блакитний потік" на 3 млрд кубометрів на рік, а також про зниження ціни газу на 6% з 1 січня 2015 року. Обидві ці домовленості більш вигідні Анкарі, аніж Москві.

Все інше, за словами Путіна, "потребує додаткового опрацювання".

Така невизначеність означає, що останні грандіозні плани будівництва трубопроводу в Туреччину можуть зіткнутися з проблемами, вельми схожими з тим, що супроводжували реалізацію "Південного потоку". Насамперед, це незгода турків віддати "Газпрому" контроль над газопроводами на своїй території. Це і надмірна вартість проекту, а також проблеми, пов'язані з його фінансуванням - за чинних західних санкціях.

Що все це означає для України і для Словаччини?

Незалежно від подальшого розвитку російсько-турецьких планів, українсько-словацький транзитний коридор повинен розвивати свої послуги та поглиблювати довіру клієнтів.

Це дозволить йому в майбутньому стати транспортною основою для розвитку ринку природного газу в трикутнику Балтійського, Чорного та Адріатичного морів.

Автор:
Карел Хірман, радник з енергетичних питань
прем'єр-міністра Словаччини у 2010-2012 роках Івети Радічової