Суперечка у СОТ: вихід із глибокого замороження торгівлі з РФ

У квітні минулого року міністр економічного розвитку та торгівлі Павло Шеремета заявив про можливість подання скарги до Світової організації торгівлі (СОТ) через обмеження імпорту до РФ українських товарів.

Економічна агресія РФ давно не викликає сумнівів. Наведемо для прикладу лише деякі з прикладів цієї агресії щодо товарів походженням з України: заборона імпорту кондитерських виробів; продовження тривалості і ускладнення проходження митного контролю; заборона імпорту вантажних вагонів; птиці; деяких видів сирів; заборона транзиту цукру через територію РФ; заборона імпорту картоплі; молока і молочної продукції; алкогольної продукції.

Проте на офіційній сторінці СОТ досі відсутня інформація про вжиття офіційних заходів в цьому напрямку.

Видається доцільним розглянути деякі процесуальні особливості врегулювання суперечок в рамках СОТ.

Перш за все слід зазначити, що кожне торговельне обмеження слід аналізувати окремо на підставі детальної інформації, отриманої від українських експортерів.

Відповідно до практики Органу з врегулювання суперечок, як порушення Угод СОТ може розглядатися як положення національного законодавства держави-порушниці, так і практика його застосування.

Таке тлумачення надає можливість Україні оскаржити не лише нормативно-правові акти органів РФ, а й практику їх застосування.

Як правило, держави-члени СОТ перед офіційним початком процедури з врегулювання суперечок порушують спірні питання на засіданнях спеціалізованих рад і комітетів в рамках СОТ, наприклад, на Раді з торгівлі товарами, на засіданні Комітету з технічних бар'єрів у торгівлі, Комітету з питань санітарних та фітосанітарних заходів тощо. Україна вже використовувала таку можливість.

Дієвішим механізмом є процедура з врегулювання суперечок. Особливістю цієї процедури є те, що першою і обов’язковою стадією врегулювання суперечок є проведення конфіденційних консультацій. Таким чином, у разі порушення Україною торговельної суперечки проти РФ консультації є обов’язковими.

Якщо ця стадія завершиться безрезультатно, то суперечка розглядається Групою експертів.

Процедура врегулювання суперечок в рамках СОТ дозволяє іншим державам-членам СОТ брати участь у суперечці в якості третіх сторін або виступити заявником, самостійно подавши скаргу на вже оспорюваний торговельний захід. Таким чином, при порушенні суперечки в рамках СОТ проти РФ Україна може здобути підтримку шляхом залучення співзаявників та третіх сторін.

Однак найважливіше для України є те, що СОТ – єдиний механізм, здатний змусити РФ змінити свою торговельну політику.

Процедура врегулювання суперечок в рамках СОТ сконструйована таким чином, щоб забезпечити неминучість настання юридичної відповідальності за порушення Угод СОТ.

РФ не може заблокувати рішення Органу з врегулювання суперечок. Згідно з п. 16.4 Домовленості "протягом 60 днів після розповсюдження звіту групи експертів серед членів СОТ звіт повинен бути затверджений на засіданні ДСБ, якщо тільки сторона суперечки офіційно не повідомить ДСБ про своє рішення подати апеляцію або якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати звіт".

Таке формулювання п. 16.4 на практиці означає, що навіть якщо РФ подасть пропозицію не затверджувати звіт, то Україна заблокує це рішення, а, тому консенсусу не буде. Відповідно, рішення буде затверджено.

При цьому процедура врегулювання суперечок в рамках СОТ передбачає таку систему санкцій, які мали би гарантувати дотримання Угод СОТ.

Пункт 3.7 Домовленості передбачає, що "першим завданням механізму врегулювання суперечок, як правило, є забезпечення скасування відповідних заходів, якщо буде встановлено, що вони не відповідають положенням будь-якої з охоплених угод.

До надання компенсації слід вдаватися лише тоді, коли негайна відміна заходу є неможливою; надання компенсації повинно застосовуватися лише як тимчасовий варіант протягом відміни заходу, який не відповідає охопленій угоді. Втім, оскільки компенсація може надаватися у вигляді поступки у зобов’язаннях в рамках СОТ (наприклад, зниження тарифу) і на недискримінаційній основі, то компенсація доволі нечасто застосовується.

Підсумовуючи, зазначимо, що вжиття РФ низки заходів, спрямованих на обмеження чи унеможливлення міжнародної торгівлі з Україною, зумовлює необхідність термінового реагування.

По суті, зволікаючи з поданням скарги до СОТ, Україна близько року відмовляє у захисті національним виробникам.

Відповідно, це впливає і на податки до держбюджету, і на робочі місця.

Звичайно, використання механізмів в рамках Світової організації торгівлі є й політичним кроком, який потрібно робити після збору доказів та ретельного аналізу всіх обставин.

Однак така виваженість дій не має підмінятися бездіяльністю.

Автор: Наталія Галецька,

аспірантка юридичного факультету

ЛНУ імені Івана Франка