Для неангломовних країн глобалізація несе в собі особливі незручності. Для збереження їхньої конкурентоздатності в політичній, правовій, освітній, культурній та інших сферах необхідне постійне отримання інформації англійською мовою.

Як ця інформація надходить до країни? Або після неофіційного перекладу (усного або письмового) місцевими фахівцями, які добре знають англійську, або після офіційного перекладу професійними перекладачами.

Немає сумнівів, що масштаби неофіційного перекладу дуже широкі. Офіційні переклади більш обмежені і здійснюються в основному постачальниками перекладацьких послуг (насамперед перекладацькими агентствами та їхніми перекладачами-фрілансерами).

Нові технології (машинний переклад) відкривають фантастичні можливості, але не можуть замінити перекладачів-людей. Продуктивність праці денного перекладача досить невелика (стандартом галузі вважається 2 500 слів на день), а їхня кількість – невелика (наприклад, близько 6 000 перекладачів у Великій Британії; 22 000 – в США).

Ще одна світова тенденція – зменшення кількості перекладачів, для яких англійська мова є рідною. Саме тому переклади на англійську мову, зроблені людьми, для яких англійська не є рідною, вже стали у всьому світі звичайною справою.

Офіційний переклад може дорого коштувати. Постачальники перекладацьких послуг виставляють клієнтам рахунки в діапазоні від 10 євроцентів за слово звичайного тексту до 30 євроцентів за слово вузькоспеціалізованого тексту. Переклад – або, як його все частіше називають, локалізація – зараз включає переклад веб-сайтів, дублювання і субтитрування.

Як це стосується України?

Глобалізована інформація, яка потрапляє в Україну, доступна тільки відносно невеликій меншості українців, які професійно володіють англійською мовою.

Глобальний переклад англомовних письмових матеріалів став необхідністю для України після підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом.

В майбутньому як повноправному члену ЄС Україні доведеться перекласти всю нормативно-правову базу ЄС, тобто близько 108 000 документів, включаючи договори ЄС, закони, міжнародні домовленості, стандарти, судові рішення та положення про основні права.

Частина нормативно-правової бази вже зараз – в процесі перекладу.

Менші обсяги україно- чи російськомовної інформації з України, які переносяться в глобалізований англомовний світ (наприклад, рекламні матеріали для українського експорту) також потребують перекладу англійською мовою.

У зв'язку з цим потрібно звернути увагу на важливий нюанс.

Те, що ми називаємо перекладом або локалізацією – це насправді дві різні речі: передача значення тексту іноземною мовою (переклад для інформації) і його офіційна публікація (переклад для публікації).

Для України ключове значення мають офіційні переклади документації ЄС. Кваліфікований переклад цієї документації може підвищити двосторонній потік інформації, підвищуючи таким чином конкурентоздатність України.

Однак, як вже було зазначено, офіційний переклад – це процес, що потребує витрат і часу, і фінансів. В цьому є природний конфлікт між довгим часом виконання і швидкими темпами професійного життя. У поспіху користувачі можуть легко встановити нереалістичні часові рамки.

У такій ситуації в якості офіційного перекладу часто використовуються неофіційні. І тут є певна небезпека – якість цих текстів часто дуже близька до необхідного для публікації, однак перекладачі не несуть відповідальності за остаточне затвердження тексту .

Тому українським користувачам, які публікують переклади, потрібно впевнитися, що перевірка на помилки, постредагування, форматування та коректура зроблені належним чином і у відповідний час.

Автор: Джордж Візерінгтон,

оглядач перекладацької галузі і запрошений лектор Вестмінстерського університету (2007–2013)