Євроінтеграція – цивілізаційний вибір України, одна із ключових вимог Революції Гідності.

Та наразі час пафосних заяв та урочистих промов минув. Нині актуальними є реальні дії з гармонізації європейського законодавства та проведення комплексних реформ.

Складної роботи багато, а опір з боку тих, хто хоче зберегти у країні старі порядки, - величезний.

Україна ж досі не дала інституційної відповіді на цей потужний виклик.

Дотепер немає політичної фігури високого рівня, яка б відповідала саме за виконання Угоди з ЄС, не створено потужного євроінтеграційного центру на рівні міністерства чи національного агентства, а подекуди взагалі немає відповідних підрозділів у центральних та місцевих органах державної влади.

Досі вкрай гостро стоїть питання переорієнтації наших виробників на європейські ринки. В цьому напрямку не зроблено ще багато чого: не прийнято низку законодавчих актів, які б могли сприяти торгівлі із ЄС (про корми, ветеринарні перевірки на кордоні, інформування споживачів щодо властивості харчових продуктів, про державний контроль тощо).

Окрім того, Україна досі не отримала офіційного дозволу експортувати молочні продукти до Євросоюзу, оскільки отримала критичні зауваження від Ветеринарно-продовольчого бюро Євросоюзу, яке восени оцінювало спроможність українських молочників експортувати до ЄС.

Означені закиди від європейських фахівців стосуються і роботи державних органів,

Нам потрібна людина, яка виведе торговельні відносини на якісно новий рівень.

Через втрату російського ринку питання переорієнтації торгівлі стає для нас питанням виживання, пріоритетом державної ваги. Вихід на європейський ринок як для харчової продукції, так і для промислової є дуже складним, і держава має зі свого боку усунути всі можливі бар'єри.

Наразі всю відповідальність за євроінтеграцію взяв на себе прем’єр-міністр.

Однак в умовах політичної нестабільності та падіння економіки голова уряду навряд чи може повноцінно в щоденному режимі контролювати дії всіх міністерств та інших органів виконавчої влади з виконання Угоди.

До того ж відсутність віце-прем’єра створює навіть технічну проблему з її виконанням.

Доки немає урядовця, відповідального за питання європейської інтеграції, не може бути створена і українська частина Комітету асоціації. Головними завданнями цього двостороннього органу є, зокрема, забезпечення виконання положень Угоди, аналіз та контроль за процесом її імплементації.

20 березня - річниця підписання політичної частини Угоди.

Це - черговий привід запитати у влади, чому прогресу немає. Призначення відповідального віце-прем’єра з питань європейської інтеграції - те, що потрібно було зробити "на вчора". Нині ж ми застрягли у цьому вчорашньому дні, а звинуватити у бездіяльності нема кого: то у нас війна, то економіка у катастрофічному стані, і виконання Угоди й справді відсувається на другий план.

Ми вважаємо, що на цій посаді має бути управлінець з досвідом ведення переговорів високого рівня (на рівні керівників ЄС), з досвідом  взаємодії з експертним середовищем та бізнесом, з високим авторитетом у політикумі та суспільстві.

Це дасть нам принаймні шанс на успішну євроінтеграцію, на результативні реформи.

Громадські активісти Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" та Реанімаційного пакету реформ уже виробили свої вимоги до кандидата: ґрунтовні "профільні" знання, обізнаність у викликах та перспективах виконання Угоди, розуміння пріоритетів нової економічної та торговельної "географії" України. Окрім цього кандидат має відповідати "люстраційному" критерію.

Ця людина, звісно, має бути обрана за максимально прозорим процесом: з відкритим конкурсом, чітким переліком кваліфікаційних вимог до кандидатів. Ми готові навіть провести свій конкурсний відбір і прийняти заявки на електронну адресу vice.euro@gmail.com від кандидатів, які відповідають заявленим критеріям та мають "план дій".

Звертайтеся також, якщо ви маєте ідеї щодо іншої людини (а не щодо себе), яка відповідає поставленим вимогам та зможе виконувати таку роботу якнайкраще.

На щастя, нашою вимогою №1 уже давно не є відставка Януковича. Новий час - нові виклики, а отже, і вимоги громадянського суспільства.

Нині це – призначення віце-прем’єра з європейської інтеграції. На жаль, часу на роздуми немає. Відповідальна людина, яка візьме до рук штурвал, потрібна просто зараз.

Автор:

Любов Акуленко,

координатор Інформаційної кампанії "Сильніші разом!"