Порядок денний асоціації. Кілька думок про ключові тези
На фоні останніх резонансних подій якось непомітно пройшло повідомлення про схвалення 16 березня Радою асоціації Україна-ЄС документа, який має досить довгу та дещо загальну назву "Порядок денний асоціації між Україною та ЄС".
Важливість цього документа полягає в тому, що він визначає пріоритети спільних дій сторін в сфері практичної імплементації Угоди про асоціацію.
Революція гідності стала свідченням бажання та готовності суспільства захистити європейське майбутнє як магістральний шлях розвитку країни. Сьогодні Україна змушена захищати свій суверенітет та європейський вибір зі зброєю в руках. Але водночас не можна забувати про те, що будь-яка – навіть оплачена кров’ю – угода залишається простим документом, якщо вона не виконується.
Які ж пріоритети визначає Порядок денний асоціації між Україною та ЄС? І що це означає на практиці?
1. Конституційна реформа.
Україна має відновити процес реформування Конституції. При цьому слід забезпечити інтенсивні консультації з представниками громадянського суспільства, врахувати рекомендації Венеціанської комісії та звернути особливу увагу на питання децентралізації та судову реформу.
Конституційна реформа – це надзвичайно складне завдання. І хоча ця проблема обговорюється протягом тривалого часу, але сам процес йде надзвичайно повільно. Це якраз та ситуація, коли процес треба розумно пришвидшити.
До того ж мінськими домовленостями (лютий 2015 року) передбачено набуття чинності новою Конституцією України до кінця цього року.
2. Реформа виборчої системи.
Ця реформа передбачає вимогу щодо законодавчого визначення механізмів фінансування політичних партій, включаючи фінансування з боку держави. Пріоритетом з об’єктивних причин має стати законодавство про місцеві вибори.
Реалізація цієї вимоги, на мою думку, стане справжньою революцією, адже так звані "партійні фінанси", особливо в період виборів, є таємницею за сімома замками. І хоча політичні партії мають подавати фінансові звіти, але до повної відкритості в цій сфері, м’яко кажучи, дуже далеко.
В Україні з цього питання сьогодні йде досить жвава дискусія, напрацьовані певні рекомендації та проекти законодавчих актів, але законодавчо визначений механізм фінансування до цього часу відсутній. А це означає, що політична корупція має міцні фінансові підвалини з усіма відповідним наслідками.
3. Попередження та протидія корупції.
Йдеться про необхідність продемонструвати істотний прогрес у боротьбі з корупцією, в тому числі забезпечивши виконання пакету антикорупційного законодавства від 14 жовтня 2014 року. Пріоритетним кроком в цьому напрямку має стати створення та повноцінне функціонування Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції.
На мою думку, ЄС чудово розуміє, що успішна боротьба з корупцією в Україні потребує масштабних зусиль, часу та відповідних ресурсів. Тому мова йде про те, щоб створити відповідні інституційні підвалини такої боротьби та зробити процес викорінення корупції незворотним. Ще раз наголошу на тому, що йдеться не про окремі антикорупційні акції (які також потрібні), а саме про постійну системну протидію корупції як явищу.
4. Реформа судочинства.
Україна повинна прийняти Стратегію реформування судової системи, яка б ґрунтувалась на відповідних європейських принципах, та детальний план її імплементації. Розробка цього документа передбачає інтенсивні консультації з Радою Європи та Венеціанською комісією.
Про проблеми українського судочинства можна говорити довго. Тому лише зазначимо, що розробка Стратегії реформування судової системи – це інтелектуальний виклик для України. За великим рахунком, європейська традиція державного управління передбачає, що прийняттю важливого рішення (складовою якого є розробка певних законодавчих актів) передує розробка стратегічного бачення вирішення відповідної проблеми. Але таке бачення має бути конкретним, щоб стати основою відповідної політики. Інший виклик - це послідовна імплементація Стратегії незалежно від персонального та політичного складу влади.
5. Реформа державного управління.
Тут мається на увазі комплексна реформа державного управління, зокрема в частині державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, яка б враховувала європейські принципи державного управління. Ця реформа, серед іншого, має включати доробку та прийняття проекту закону про реформування державної служби.
В цьому зв’язку можна сказати лише одне: реформа державного управління є інструментом боротьби з корупцією та запорукою успішності інших реформ. Що стосується державної служби, то її реформування має бути спрямованим на формування "корпусу" сучасних ефективних управлінців.
6. Дерегуляція.
Україна має скоротити регуляторний тягар, з яким стикається бізнес та малі та середні підприємства, зокрема, шляхом скорочення кількості дозволів та ліцензій.
Тут, як то кажуть, без коментарів. Певні кроки в цьому напрямку вже зроблені.
Але паралельно зі скороченням різного роду бюрократичних бар’єрів для бізнесу слід створити умови та механізми, які б попереджали як появу нових бар’єрів, так і "ренесанс" скасованих регуляторних обмежень.
Є ще один важливий момент. В процесі децентралізації влади при передачі певних регуляторних повноважень на місця дуже важливо зберегти єдиний загальнонаціональний регуляторний простір. Йдеться про те, щоб внаслідок децентралізації в кожній області не з’явилось власне регуляторне поле та місцеві бар’єри для бізнесу.
7. Реформування системи державних закупівель.
Мова йде, перш за все, про посилення прозорості та конкурентності процесу державних закупівель. При цьому перелік винятків зі сфери закупівель має бути приведений у відповідність з вимогами директив ЄС в цій сфері.
Державні закупівлі - це вічна тема. Тут важливо не стільки запровадити адекватне законодавче регулювання (що само по собі - не проста справа в українських умовах), скільки забезпечити безумовне дотримання встановлених правил та процедур.
8. Податкова реформа, включаючи відшкодування ПДВ.
Тут маються на увазі кроки щодо покращення податкового адміністрування, своєчасне відшкодування ПДВ на недискримінаційній основі.
Тут ми знову маємо справу не тільки з запровадженням певних законодавчих змін, але й з дотриманням встановлених правил та процедур. Зрозуміло, що тут треба також говорити про боротьбу з корупцією та ухилянням від сплати податків. На думку ЄС, вирішення проблеми ПДВ поліпшить якість бізнес-середовища та засвідчить спроможність України здійснювати реальні перетворення.
9. Зовнішній аудит.
Йдеться про широке застосування зовнішнього аудиту як інструменту посилення системи стримувань та противаг.
Мова йде, передовсім, про аудит фінансової діяльності органів влади (Уряду), в тому числі в частині використання коштів, наданих Україні ЄС. Під зовнішнім аудитом мається на увазі перевірка, що здійснюється аудитором, який не пов'язаний з органом (компанією), що є об’єктом перевірки.
10. Реформа енергетичного сектору.
Ця реформа передбачає, серед іншого, прискорення процесу поділу та реструктуризації НАК "Нафтогаз України", прийняття закону про новий регуляторний орган у сфері постачання газу, електричної енергії та комунальних послуг та підготовку разом з ЄС проектів законодавчих актів щодо регулювання ринку газу та електричної енергії.
Не заглиблюючись у деталі, зазначимо, що мова йде про фундаментальну реформу енергоринку. При цьому такі зміни спрямовані не стільки на вирішення суто "українських проблем", скільки на створення сучасної системи державного регулювання ринків газу, електроенергії та комунальних послуг.
* * * * *
Звісно, Порядок денний, крім названих пріоритетів, містить також досить великий перелік напрямків співпраці між Україною та ЄС. Кожний з них заслуговує на увагу. Але я зупинився саме на цих пріоритетах, щоб ще раз проілюструвати очевидну річ: реформи є інструментом наближення європейського майбутнього України та нашим спільним боргом перед тими, хто пожертвував та продовжує жертвувати собою заради історичного оновлення нашої держави.
Автор: Ігор Бураковський,
голова правління
Інституту економічних досліджень та політичних консультацій