За Антимонопольним комітетом Україні за довгі роки закріпився імідж малопотрібного, чи то навіть шкідливого органу, який вміє накладати штрафи, але не надто впливає на монополії в нашій державі.

І це зазвичай викликало подив у західних партнерів, адже в них цей орган має реальний, а не номінальний вплив на ринок. До прикладу, в ЄС посада комісара з питань конкуренції є однією з найпрестижніших, він завжди призначається також віце-президентом ЄК.

Нині, у відповідності до Угоди про асоціацію, має відбутися глибока реформа АМКУ.

Про європейські очікування щодо цього – в колонці Жосліна Гітона, співробітника представництва ЄС в Україні. Англомовну версію тексту буде опубліковано також у виданні Kyivpost.

* * * * *

За ринкової економіки конкуренція між компаніями зазвичай має дві сторони, обидві - позитивні.

Короткостроковий ефект полягає у тому, що конкуренція знижує ціни і у такий спосіб підвищує купівельну спроможність споживачів. Другий – середньостроковий – стимулює компанії для запровадження інновацій. Виробник хоче збільшити свою частку на ринку – а отже, підвищує продуктивність.

Це не така вже й новина – про це йдеться у великій кількості економічної літератури. Це підтверджено як теоретично, так і емпірично. Такий принцип діє в усіх секторах економіки – від роздрібної торгівлі до комунікацій, від банківської сфери до енергетики, тощо.

Однак ринок, що характеризується повною відсутністю втручання з боку держави, не завжди здатен забезпечити умови для вільної і чесної конкуренції між компаніями.

Як кажуть самі економісти, "ринкові помилки" можуть дати надмірну "ринкову силу" деяким гравцям. А якщо говорити простою мовою, то часом великі компанії просто через свій масштаб отримують такі економічні переваги, які практично унеможливлюють вихід на ринок для новачків.

І, звичайно ж, проблемою є картельні домовленості між гравцями ринку.

Саме тому потрібен антимонопольний орган.

Зазвичай, антимонопольний орган контролює процеси злиття і поглинання. Це важливо, бо такі дії не мають призвести до створення монополій або олігополій. Також споживачам завдають збитків картелі та скоординована діяльність учасників ринку (зокрема, цінова змова або поділ ринку).

Досить очевидно, що потужні компанії, які домагаються домінантного становища на ринку, використовують це для недопуску конкурентів.

Україна потребує таких видів контролю. Тим більше – зважаючи, що спадок десятків років комунізму, поєднаний з погано керованим процесом приватизації за часів незалежності, призвів до домінування монополій та олігополій в українській економіці.

З плином років через відсутність інвестицій такі компанії стали все менш конкурентними.

Навіщо інвестувати, запроваджувати інновації та поліпшувати якість, якщо немає конкурентів?

Це - погані новини не лише для споживачів, які вимушені миритися з обмеженим вибором якості і цін.

Це також – біда для економіки. Занадто монополізована економіка сильно відлякує нових представників бізнесу та іноземні інвестиції, а також врешті-решт глибоко руйнує потенціал України до зростання.   

В Україні існує Антимонопольний комітет (АМКУ), який повинен відігравати надважливу роль регулятора.

Та за скрутної бюджетної ситуації та обмежених ресурсів такий орган вимушений зосереджуватися на найважливіших справах. У цьому випадку слід керуватися здоровим глуздом: насправді лише обмежена кількість компаній користуються відчутною ринковою силою; у такий спосіб немає потреби у контролі операцій або практик, що здійснюються малими гравцями з обмеженою часткою на ринку.

Це – те, як робота має провадитися.

Водночас на практиці маємо парадоксальний факт: АМКУ, замість того, щоби займатися ключовими питаннями, залучений у контроль за величезною кількістю антитрестівських справ і справ зі злиття, яка є непропорційною розмірам української економіки.

Через це АМКУ не може розв’язувати проблеми, пов’язані з найбільш кричущими випадками порушення правил конкуренції; водночас він накладає надмірний тягар на економіку в цілому.

Якщо антимонопольний орган не хоче завдати більше шкоди, аніж добра, він має діяти дуже обережно.

Можливість накладати штрафи на компанії або забороняти процеси злиття вочевидь є дуже відчутною і нав’язливою силою в економіці вільного ринку. Вона повинна застосовуватися у вкрай розсудливий спосіб.

Саме тому всі рішення мають бути настільки прозорими, наскільки це можливо; їх потрібно приймати своєчасно і передбачувано.

Наприклад, усі рішення, що приймаються антимонопольним органом ЄС (Генеральним директоратом Європейської комісії з конкуренції), є публічними та доступними онлайн (за винятком комерційної таємниці); ставляться конкретні й чіткі строки ухвалення рішень, які не можуть бути подовжені доти, доки не ухвалено обґрунтування такої потреби; штрафи також можуть бути накладені у випадку порушення антимонопольних правил, однак розмір цих штрафів визначений у детальних публічних інструкціях, щоби усунути можливі невизначеності.

Підхід Євросоюзу не є винятком, радше навпаки: більшість антимонопольних органів світу застосовують схожу схему.

Адже абсолютно зрозуміло, що конкуренційна політика не повинна бути Дамокловим мечем, який застосовується у довільний спосіб і який може підірвати щоденну діяльність компаній чи створювати надмірний адміністративний тягар.

Водночас український антимонопольний комітет є винятком із цього підходу, що застосовується у всьому світі.

Його рішення та рекомендації з прийняття рішень є повністю непрозорими; така практика залишає багато компаній у тіні на довгий період часу вивчення справ Комітетом.

АМКУ повинен відігравати ключову роль у відновленні України та переході країни до розвиненої економіки. Буде ганьбою, якщо цей орган, замість того, аби робити свій внесок у трансформацію країни, на практиці перетвориться на силу, що перешкоджає цьому.

Конкуренція є однією з небагатьох галузей економіки, де можливі швидкі поліпшення, які не коштуватимуть державному бюджету ані копійки.

Раніше президент Петро Порошенко оголосив, що деолігархізація та демонополізація є двома ключовими цілями реформ в країні.

АМКУ повинен займати центральне місце у цих зусиллях.

Нещодавно було призначено нового голову цього органу. Обсяг завдань, які стоять перед ним, – величезний і дуже складний. Однак він має важелі та можливість для того, щоби змінити ситуацію на краще.

Тож побажаймо йому успіхів! 

Автор: Жослін Гітон,

перший секретар Представництва Європейського союзу в Україні, доцент економіки Інституту політичних досліджень (Париж).

Думка, висловлена в цій статті, представляє особисті погляди автора.