28 травня Україна офіційно відмовилася від участі в торговому спорі з Австралією щодо уніфікованої упаковки тютюнових виробів. 4 липня в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі офіційно визнали, що відповідну заяву вже відіслано до Світової організації торгівлі (СОТ).

Тим самим Україна перегорнула, мабуть, найганебнішу сторінку в історії свого членства у СОТ.

Про рішення відкликати з СОТ скаргу на Австралію прем'єр-міністр Арсеній Яценюк повідомив ще 20 травня, але до останнього моменту лишалися сумніви – не відкличуть, знайдуть чергові "вагомі" причини "турбуватися про захист прав вітчизняних виробників".

Тим більше, що в Мінекономрозвитку у відповідь на заклик Яценюка відповіли, що мають намір вивчити доцільність продовження такого спору і лише потім приймати рішення.

На щастя, зрештою в МЕРТ визнали, що сперечатися далі немає сенсу. "Продовження цього спору погіршує репутацію України перед міжнародними партнерами і забирає обмежені ресурси міністерства для відстоювання інтересів експортерів щодо усунення бар'єрів для торгівлі на ринках, куди вони вже експортують свою продукцію", – йдеться в повідомленні міністерства.

Що ж це за особливий торговий спір?

У 2012 році Австралія прийняла закон про "просту упаковку". Згідно з ним, упаковки сигарет повинні продаватися без звичних торгових знаків або логотипів. Назва товарного знаку дозволяється лише у встановленому форматі та шрифті на верхньому боці упаковки, тоді як фотографії і написи про шкоду здоров'ю від паління мають займати 75% фронтальної площини сигаретної упаковки і 90% – задньої.

Варто відзначити, що в юридичному середовищі досі немає єдиної думки щодо цього закону. З одного боку, СОТ вже погодилася з тим, що тютюнова продукція є винятком з принципів вільної торгівлі, оскільки обмеження в її продажу спрямовані на збереження здоров'я споживачів. З іншого боку, австралійські обмеження впливали на використання брендованих назв – а це вже порушення прав інтелектуальної власності, ще однієї "священної корови" СОТ.

У будь-якому разі австралійський закон завдавав величезних збитків транснаціональним тютюновим компаніями. Усунути цю шкоду можна було лише в один спосіб – оскаржити цей закон в органах СОТ, а самі "табачники" не можуть апелювати до СОТ – це право мають тільки держави-члени організації.

Біда (для виробників сигарет) була в тому, що жодна з країн, де знаходяться штаб-квартири тютюнових компаній – США, Велика Британія або Японія, – не захотіла подавати до СОТ скаргу на захист свого виробника.

Очевидно, що світові лідери не бажали йти на репутаційні ризики. Але в чому проблема, якщо є Україна! Для якої репутація виявилася не такою вже й важливою.

Зрештою, в березні 2012 року Київ ініціював торговий спір з Австралією.

Абсурд ситуації полягає в тому, що сигарети українського виробництва до Австралії не експортувалися, тому Київ не міг говорити про якийсь захист національного виробника.

Нескладно здогадатися, що тютюнові кампанії "стимулювали" українську владу якось інакше.

Днями ЄвроПравда опублікувала інтерв'ю провідного світового юриста у сфері торговельного права Гері Горліка. Його оцінки абсолютно однозначні: у Женеві, де знаходиться Секретаріат СОТ, ні для кого не є секретом, що українська заявка була пролобійована транснаціональними тютюновими компаніями. "Це унікальний приклад, коли країна лобіює в СОТ інтереси компаній інших країн. Швидше за все, тютюнові компанії просто не змогли пролобіювати таку заявку в своїх країнах", – говорить Горлік.

До речі, держави, що захищають інтереси не своїх виробників, на жаргоні СОТ називають "країнами-сурогатами". Не найкраще ім'я для України, чи не так?

Невеличке особисте спостереження: за останні роки автор написав чимало критичних статей про роботу Мінекономрозвитку. Жодна з них не викликала такої нервової і хворобливої реакції, як згадки про те, що українська заявка була ініційована третьою стороною.

Зараз, після відкликання заявки, у Мінекономрозвитку визнають, що цей спір погіршив міжнародну репутацію України. Проте хіба він був єдиною плямою на іміджі країни?

Пригадаємо основні моменти: тільки-но ставши членом СОТ, Україна почала порушувати взяті на себе зобов'язання, підвищуючи митні ставки. Потім ми почали блокувати членство в СОТ Чорногорії, висуваючи їй завищені вимоги. Останній скандал вийшов назовні, що в СОТ трапляється нечасто.

Потім Україна таким самим чином блокувала вступ до СОТ Лаосу та Ємену. І це незважаючи на курс СОТ на спрощений вступ до організації найбідніших країн. Тоді вперше заговорили про те, що Україна має намір постійно використовувати членство в СОТ для шантажу кандидатів в організацію.

Тут вже з українськими торговими дипломатами не панькалися – зажадали від них, за неофіційними даними, у дуже грубій формі, відкликати свої вимоги.

Торговий спір з Австралією лише зміцнив імідж України як "поганого хлопця" у СОТ.

Ну і, зрештою, "вишенькою на торті" цього іміджу став розпочатий Україною процес перегляду умов свого членства в СОТ. Тепер проти України була і якість поданої заявки, і імідж, що вже сформувався.

Причому вплив другого чинника не варто применшувати. Неодноразово в неофіційних розмовах від торгових дипломатів доводилося чути: якби не попередні "витівки", ставлення СОТ до української заявки було б зовсім іншим і шанси на успіх (нехай навіть на частковий) були б набагато вищі.

Революція в Україні і зміна влади були чудовим моментом різко виправити свій імідж в СОТ. Однак цього не сталося: австралійська заявка була відкликана лише зараз. У тому числі й тому, що ідеологи торговельної політики України залишалися на своїх посадах. Крім того, і минулого року, за неофіційними даними, Україна продовжувала практику блокування вступу нових членів СОТ.

Саме тому нинішня відмова від суперечки з Австралією може стати першим кроком до реабілітації іміджу України в СОТ. Або другим кроком – якщо вважати першим заміну торгового представника України. Втім, Валерій Пятницький, який ініціював спір з Австралією, і зараз впливає на торговельну політику країни – тепер на посаді радника прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.

А гарний імідж нам дуже потрібен – особливо в очікуванні торгових суперечок з Росією.

Або ж, як пише на своїй фейсбук-сторінці екс-глава Мінекономрозвитку Павло Шеремета, нам усім треба бути дуже пильними, щоб вони не вибрали нам на голову ще якусь "стратегічно пріоритетну" галузь (не на захист українських виробників, а заради однієї з транснаціональних компаній)".

Отже, попереду два шляхи, і вибір має зробити уряд.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"