Ще зовсім нещодавно національні виробники досить скептично ставилися до застосування заходів торговельного захисту – спеціальних, компенсаційних та антидемпінгових. Ефективність цього механізму була незрозумілою.

Набагато зрозумілішим і простішим, на їхню думку, було захищати ринок за допомогою квот і високих (загороджувальних) мит, коли немає потреби ініціювати торговельні розслідування, проводити копітку роботу протягом досить тривалої та складної процедури.

Однак після вступу до СОТ Україні не залишилося нічого іншого, як застосовувати в разі потреби заходи торговельного захисту.

Перший досвід національних виробників, як правило, не був однозначно успішним з багатьох причин. Насамперед, ані національні виробники, ані компетентні органи не мали досвіду участі в таких комплексних і складних процедурах, перш за все, в частині предмета доказування, всі вони працювали самостійно, без залучення зовнішніх фахівців.

Як наслідок, позиція компаній не завжди була обґрунтованою, що призводило на практиці до завершення розслідувань без застосування заходів, до багатьох судових оскаржень прийнятих рішень, до недостатнього з точки зору економічного ефекту рівня застосовуваних мит тощо.

Цим користувалися іноземні виробники, що мають багатий досвід участі в подібних процедурах у різних юрисдикціях і завжди залучають зовнішніх радників.

Світова фінансова криза і витіснення Китаєм українських товарів практично на всіх ключових експортних ринках змусили національних виробників звернути увагу на внутрішній ринок України.

Тому останнім часом національні виробники почали займати проактивну позицію в частині ініціювання та подальшої участі в торговельних розслідуваннях, у тому числі залучати зовнішніх експертів, використовувати механізми і практику Світової організації торгівлі, запозичувати передові підходи членів СОТ з багатим досвідом застосування заходів торговельного захисту, а також використати інші дозволені механізми.

У зв'язку з цим досить пізнавальним є досвід виробників добрив і легкових автомобілів, про який хотілося б коротенько розповісти.

Йти до перемоги, або захист ринку добрив

У 2008 році за результатами антидемпінгового розслідування Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (орган, відповідальний за прийняття ключових рішень, пов'язаних з ініціюванням та проведенням розслідувань в Україні) застосувала такі антидемпінгові мита щодо імпорту в Україну нітрату амонію походженням з РФ:

- до ВАТ "Дорогобуж" – 9,76%;

- до ВАТ "МХК "Єврохім" – 10,78%;

- до всіх інших експортерів – 11,91%.

Згадані заходи не захистили внутрішній ринок України від нечесної конкуренції з боку виробників РФ, оскільки були недостатніми для усунення демпінгу з їхнього боку.

Більш того, ВАТ "МХК "Єврохім" оскаржило згадане рішення Комісії в судовому порядку. За результатами судового оскарження до даної компанії було застосовано мито в розмірі 0%. У подальшому саме ця компанія імпортувала нітрат амонію в Україну в найбільших обсягах, користуючись пільговою ставкою.

Додатково практично протягом усього 2010 року дію згаданих антидемпінгових мит було призупинено рішеннями Комісії, нібито в національних інтересах аграріїв.

Для того, щоб все ж відвоювати позиції національному виробнику на українському ринку у 2013 році було ініційовано два перегляди: у зв’язку із закінченням терміну дії заходів, що дозволило подовжити термін дії мита ще на 5 років, та проміжний перегляд, який дозволив змінити розмір діючого антидемпінгового мита. 

В рамках переглядів національний виробник переконав Комісію і Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (орган, який фактично проводить торгові розслідування в Україні) в необхідності використовувати усталений досвід ЄС у розрахунку демпінгової маржі для виробників з РФ, що стало можливим завдяки активній участі у переглядах, а також залученню радників з багатим досвідом у цій сфері.

Ціна, за якою різні виробники з РФ купують природний газ для виробництва своїх товарів, істотно нижча, ніж ціна, за якою РФ продає цей самий газ на експорт. Відповідно – вона нижча за ціну, яку платять виробники в третіх країнах (наприклад, у США, Європі). Крім того, в окремі періоди ціна природного газу для російських виробників навіть не покривала собівартість його виробництва.

Такий підхід до ціноутворення призводить до того, що виробники РФ можуть істотно демпінгувати, що завдає шкоди національним виробникам у різних країнах.

У зв'язку з цим в ЄС склалася практика при розрахунку демпінгової маржі для виробників РФ коригувати собівартість товару з урахуванням ринкової ціни природного газу (як правило, використовується ціна на кордоні з Німеччиною).

Такий підхід на практиці дозволяє розрахувати справедливу демпінгову маржу, що дає змогу встановити умови чесної конкуренції на ринку.

В ході згаданих переглядів національний виробник довів обґрунтованість застосування такого підходу і в Україні. Як наслідок, Комісія застосувала такі антидемпінгові мита:

- до ВАТ "Дорогобуж" – 20,51%;

- до ВАТ "МХК "Єврохім" – 36,03%;

- до всіх інших експортерів – 36,03%.

Звертаємо увагу, що розмір мита міг бути і вищим, оскільки для згаданих компаній була розрахована демпінгова маржа в набагато більшому розмірі: для ВАТ "Дорогобуж" – 40,5%; для ВАТ "МХК "Єврохім" – 82,2%; для всіх інших експортерів – 82,2%.

Комісія ж застосувала менші ставки мита, оскільки згідно з чинним законодавством розмір мита повинен забезпечувати усунення завданої шкоди, а не створювати неконкурентні переваги для національних виробників.

Слід зазначити, що згадане рішення Комісії важливо не тільки для національного виробника хімічних добрив, що отримав нарешті справедливі конкурентні умови на ринку України, але й має стати важливим прецедентом для інших галузей, у собівартості товару яких великий відсоток становить газ, насамперед для виробників скла і металургів.

Зі зрозумілих причин виробники РФ незадоволені рішенням Комісії. Як наслідок, ВАТ "МХК "Єврохім" оскаржило його в судовому порядку. Однак рішення Комісії встояло у всіх чотирьох судових інстанціях, у тому числі у Верховному суді України. Такого результату було досягнуто завдяки тому, що національний виробник брав активну участь на всіх стадіях судового розгляду, а його радники обґрунтовували позицію з урахуванням передових підходів права Світової організації торгівлі та досвіду інших членів СОТ.

Крім позитиву для національної індустрії, згадані судові рішення містять низку важливих висновків, які, на нашу думку, в подальшому матимуть прецедентне значення.

Вперше суди чітко розмежували свої повноваження і повноваження Комісії. Зокрема, суди дійшли висновку, що саме і лише до компетенції Комісії віднесено повноваження приймати рішення про ініціювання розслідувань і переглядів, а також про застосування антидемпінгових заходів.

При цьому встановлення факту наявності демпінгу, шкоди від демпінгу, підстав для застосування антидемпінгових заходів (у тому числі прийняття рішення про те, що антидемпінгові заходи не застосовуються до певних суб'єктів) здійснюється компетентними органами виключно в рамках антидемпінгового розслідування. Отже, усі зазначені питання не можуть вирішуватися судом, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, віднесених законом до компетенції цього органу.

Іншим висновком, особливо важливим для іноземних компаній, є те, що висновки Комісії, що стосуються керуючої компанії, не поширюються на інші компанії, що входять до групи, оскільки згідно з чинним законодавством розмір ставки антидемпінгового мита мають бути індивідуально визначені для кожного виробника, експортера, імпортера.

Такий підхід важливий з точки зору визначення кола компаній, яких необхідно реєструвати в якості зацікавлених осіб у розслідуваннях і які в подальшому повинні готувати відповіді на запитальники.

Додатково суди для обґрунтування своєї позиції безпосередньо посилалися не тільки на угоди СОТ, але і прямо цитували практику вирішення спорів в рамках СОТ. На нашу думку, це побічно свідчить про те, що суди готові дослухатися до такої практики.

У зв'язку з цим всім учасникам розслідувань (у тому числі національним виробникам) необхідно аналізувати підходи СОТ з тих чи інших питань, щоб у подальшому уникати несподіванок.

Також суди підтвердили практику СОТ, згідно з якою в рамках переглядів Мінекономрозвитку та Комісія не зобов'язані заново дослідити наявність причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та матеріальним збитком.

Оскільки газове коригування давно є наболілим питанням для виробників РФ у різних юрисдикціях, не отримавши бажаного результату в українських судах, вони звернулися до України з вимогою про проведення консультацій з даного питання в рамках процедур СОТ.

По суті, такі консультації є першою стадією процедури розгляду суперечки в СОТ. За нашою інформацією, українська індустрія готова брати активну участь у цій процедурі, щоб вже остаточно відстояти відвойовані позиції на внутрішньому ринку...

На війні всі засоби добрі, або успіхи виробників легкових автомобілів

Ще одним яскравим прикладом є виробники легкових автомобілів, які дуже креативно підходять до вибору заходів торговельного захисту внутрішнього і зовнішніх ринків.

До 2011 року в разі продажу автомобілів українського походження на внутрішньому ринку Узбекистан застосовував до них вищі податкові ставки порівняно з автомобілями вітчизняного виробництва. Такий дискримінаційний підхід призводив до того, що українські автомобілі були неконкурентними на ринку Узбекистану.

У відповідь українські виробники автомобілів ініціювали антидискримінаційне розслідування проти імпорту в Україну автомобілів походженням з Узбекистану. В жовтні 2011 року за результатами такого розслідування проти Узбекистану були застосовані квоти у розмірі лише 3 автомобілів на рік. Результат не забарився.

Вже в грудні 2011 року Узбекистан усунув дискримінацію проти українських автомобілів.

Наступний прецедент – 28 квітня 2012 року за результатами спеціального розслідування, ініційованого на вимогу українських виробників, Комісія застосувала спеціальні мита щодо імпорту в Україну легкових автомобілів незалежно від країни походження та експорту в розмірі 6,46–12,95% залежно від обсягу терміном на три роки. Самі ж заходи набули чинності в квітні 2013 року, оскільки згадане рішення Комісії було опубліковане майже за рік після його прийняття.

Згадані заходи викликали шквал критики з боку країн, які є основними експортерами цього товару в Україну.

В результаті Японія навіть ініціювала процедуру розгляду спору в рамках СОТ в жовтні 2013 р. До даної процедури приєдналися ЄС, Індія, Корея, Росія, Туреччина, Австралія і США. За результатами розгляду спору 26 червня 2015 р. група експертів прийняла звіт, згідно з яким було встановлено, що Україна порушила низку положень ГАТТ 1994 і Угоди про захисні заходи, а тому Україні було рекомендовано привести згадані спеціальні заходи у відповідність із зазначеними угодами.

Навіть якщо Україна не подаватиме апеляцію, поки рішення групи експертів буде затверджено Органом по вирішенню суперечок і Україні буде наданий строк для добровільного виконання вищезазначених рекомендацій (який може становити близько 15 місяців), швидше за все, заходи діятимуть три роки, на які вони спочатку були введені.

Розуміючи можливий несприятливий результат розгляду спору в рамках СОТ щодо спеціальних заходів, у вересні минулого з ініціативи українських виробників було ініційовано антисубсидаційне розслідування щодо імпорту в Україну легкових автомобілів походженням з РФ.

Поки що процедура триває, і на сьогодні її результат невідомий. Важливо відзначити, що це перше антисубсидаційне розслідування в Україні, достатньо складне з точки зору доведення всіх обставин, необхідних для застосування заходів.

Однак українські виробники автомобілів не побоялися цього, і, можливо, їм вдасться захистити внутрішній ринок від недобросовісної конкуренції з боку російських виробників і цього разу.

* * * * *

З урахуванням того, що на експортних ринках стає все складніше конкурувати, національним виробникам все ж варто бути більш активними в частині захисту внутрішнього ринку.

Тим більше, що частина іноземних виробників, які "окупували" український ринок, часто діють, застосовуючи демпінг або користуючись перевагами від специфічних субсидій.

Автор: Анжела Махінова,

старший юрист юрфірми Sayenko Kharenko