Черговий політичний сезон офіційно розпочато.

Однак урочисте відкриття третьої сесії Верховної ради VIII скликання було сильно зіпсоване кривавими подіями, що відбулися напередодні, після попереднього схвалення змін до Конституції щодо децентралізації влади. А також, трохи менше – ймовірним розколом коаліції після голосування тої ж таки децентралізації.

Між тим, останнє означає, що найближчі півроку законотворча робота в Раді проходитиме важко, хаотично і з присмаком передвиборчого популізму.

Водночас завдань і вимог до депутатів – більш ніж достатньо, особливо щодо виконання наших зобов’язань перед МВФ, Світовим банком та Євросоюзом. Не менш важливо – встигнути підготувати нашу економіку і вразливий повоєнний експорт до повноцінного запуску Зони вільної торгівлі з ЄС, яка має запрацювати вже з 1 січня наступного року.

Так, на пришвидшену підготовку, проходження і ухвалення в Раді чекають євроінтеграційні закони – пріоритети для парламенту від ініціативи "Сильніші разом!":

- щодо реформи харчового законодавства – законопроект "Про корми" (№2845);

- щодо енергетики – дуже важливий і складний законопроект "Про Національну комісію, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (№2966);

- з антимонопольного напрямку – продовження роботи над методикою розрахунку штрафів та наданням можливості оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в суді (законопроект №2431);

- не менш важливий законопроект № 2168а "Про захист економічної конкуренції (щодо підвищення ефективності системи контролю за економічними концентраціями)".

Ще досі не розпочато роботу над впровадженням концепції "Єдиного вікна", а це – один з ключових аспектів реформи митної справи. Також незмінною вимогою, яка виникла одразу після Революції Гідності, є призначення відповідального за "єврореформи" – профільного віце-прем’єра з європейської інтеграції.

Список, звісно, більш ніж скромний. Та він і не має бути занадто амбітним, адже, за нормальною практикою врядування, формування, імплементація та інформування про роботу над євроінтеграційним порядком денним – функція уряду та парламенту.

А завдання громадянського суспільства – посильна експертна допомога і роль, так би мовити, сторожового пса.

Розбрат в коаліції та її можливе переформатування – звісно, величезний ризик, крах чи тріумф чиїхось амбіцій, злет чи завершення чиїхось політичних кар'єр. 

Захопливе видовище, якщо спостерігати ззовні, але для нас, українців, черговий виток політичної дестабілізації в будь-який момент може стати останньої краплею, яка втопить всю країну в масштабній соціально-економічній кризі чи навіть призведе до громадянської війни.

Замість країни успіху та економічного прориву Україна перетвориться на failed state – і стратегічна мета ворогів нашої держави буде досягнута.

Тактичні кроки для цього робляться кожного дня – провокації, ескалація військового конфлікту, торговельний шантаж, інформаційні та дипломатичні війни, підрив економічних реформ та євроінтеграційного курсу України.

Зараз, з огляду на настрої у владних коридорах і на вулицях, дуже важко залишатись єврооптимістом.

Водночас є надія на усвідомлення загроз або, принаймні, на інстинкт самозбереження чинної влади – і на те, що модернізація країни вкотре не стане заручником політичних торгів, кулуарних домовленостей, передвиборчого популізму та ситуативних голосувань.

Напівзаходами та напівкроками реформи не робляться. Натомість "напівреформами" дуже легко сформувати образ нації, яка "ніколи не втратить шанс втратити можливість".

Поважатимуть, рахуватимуться і допомагатимуть тільки сильним та відповідальним партнерам, для яких міжнародні зобов’язання – не просто можливість отримати фінансову допомогу, а пріоритет, підкріплений бажанням змінити країну. 

Автор: Марія Голуб, 

експерт інформаційної кампанії

"Сильніші разом!"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора.