Провал переговорів з ЄС і невиконання попередніх передвиборних обіцянок не завадили Алексісу Ципрасу здобути нову перемогу на парламентських виборах у Греції.

При цьому його нова перемога – як мінімум вдвічі серйозніша за попередню.

По-перше, незважаючи на відсутність економічних успіхів, партії вдалося фактично не розгубити свою підтримку. Якщо на січневих виборах СІРІЗА взяла 36,3%, то тепер – 35,5%. Результат, про який багато "партій влади", причому набагато успішніші, можуть лише мріяти.

Крім того, позачергові вибори дозволили Ципрасу провести "чистку в партії", зробивши її більш керованою.

Його опоненти, які виступають проти угоди Греції з ЄС, йшли окремо, проте так і не змогли відтягнути на себе значну частину електорату.

Чому грецькі виборці повторно віддали прем'єрський мандат людині, чию попередню роботу на цій посаді дуже важко назвати успішною?

Частково це можна пояснити беззубістю опонентів – після зміни багаторічного лідера Антоніса Самараса "Нова демократія" так і не змогла вибудувати свій новий імідж.

При цьому її результат на нинішніх виборах – 28,1% – практично ідентичний показникам січневих виборів. Втім, якщо згадати попередні вибори, де "Нова демократія" вперше зазнала поразки від Ципраса, то тоді її підтримка знизилася лише на 1,85%.

Тобто електорат прихильників економічних реформ залишається практично незмінним.

Перемогу популістам – і в січні, і зараз – забезпечили "невпевнені", які втомилися від реформ за рецептами МВФ і так і не побачили результату.

Чи побачать вони позитивний результат за підсумками другого прем'єрства Ципраса? Дуже сумнівно!

Звісно, позбавившись "радикалів", нова коаліція буде змушена проводити більш стриману політику.

Тим більше, що ключовим підсумком останніх місяців стало те, що спроби шантажувати ЄС раптово виявилися безрезультатними. І це при тому, що Алексіс Ципрас дуже старався. Використовувалися і нагадування про окупацію Греції Третім Рейхом, і загроза вийти з єврозони, і плани на особливі відносини з Китаєм і РФ (часто всупереч інтересам решти Європи).

Незважаючи на все це, Євросоюзу (а точніше – канцлеру ФРН Ангелі Меркель) вдалося повернути грецьких популістів до реальності, змусивши їх знову вдатися до проведення непопулярних реформ.

Проте чи піде цим курсом новий грецький уряд?

З одного боку, всі ключові дійові особи нової коаліції залишаються ті самі. Тим більше, що ЄС отримав позитивний урок, як потрібно вести з ними переговори.

З іншого – реформи, що проводяться вимушено, мають дуже мало шансів бути успішними.

Цю ситуацію можна порівняти з лікуванням – коли пацієнт шукає можливості, щоб непомітно виплюнути гірку пілюлю.

А в тому, що новий уряд діятиме схожим чином, сумнівів майже немає.

Імідж "борця за народ" робить безальтернативною політику опору реформам – якщо навіть не у форматі відкритої боротьби, програної кілька місяців тому, то хоча б використовуючи тактику "дрібного фолу".

А отже, чергові скандали та торги Греції з ЄС не за горами. А ще це означає, що надій на швидке відновлення грецької економіки дуже мало – навіть незважаючи на вливання великих (за українською міркою) коштів.

Вся ця ситуація – яскравий приклад для України. А також застереження – ця ж пастка чекає і на нас.

Минулого тижня ЄвроПравда опублікувала інтерв'ю екс-міністра фінансів США Ларрі Саммерса. Він категорично відмовився порівнювати умови допомоги Греції і Україні, оскільки підтримка Афін виявилася марною – країна так і не змогла оздоровити свою економіку.

Можливо, в цьому і є ключовий урок для України.

Грецькі уряди останніх років слухняно виконували поради "єврокредиторів", проводячи болючі, але необхідні реформи.

Однак жодна міжнародна організація не може виконувати роботу за національний уряд!

Греція скоротила бюджетні видатки, але не змогла зробити свою економіку привабливою для приватних інвестицій. Швидше навпаки – грецький бізнес готовий бігти в інші країни ЄС в пошуках більш сприятливих умов.

Відповідно, навіть чітке дотримання міжнародних порад не дозволить оздоровити економіку. Уряду необхідно йти далі, беручи на себе відповідальність.

Водночас постійне перенесення відповідальності за непопулярні реформи на "злих дядьків" з МВФ чи ЄС призводить до неминучої перемоги популістів.

І прихід популістів – не до першої кризи економіки, а всерйоз і надовго.

Доведено Грецією!

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора.