Падіння у давоському рейтингу – #зрада чи ні

Україна знову втрачає позиції у світовому рейтингу конкурентоздатності.

Згідно з новою редакцією цього рейтингу, який розраховується Всесвітнім економічним форумом у Давосі, наша країна впала на три позиції – з 76-го на 79-те місце. Тепер наші найближчі сусіди за рівнем конкурентоздатності – Гватемала і Таджикистан.

Щоб остаточно розписати картину чорними фарбами, варто також зазначити, що Росія, яка займала минулого року 53-тє місце, піднялася до 45-го.

Чи не час кричати #зрада?

Чи все ж таки варто подивитися на методологію рейтингу, щоб зрозуміти, чи був шанс на позитивний результат і наскільки показовими є результати цього рейтингу.

Насамперед варто зазначити, що падіння в цьому рейтингу було очікуваним. На відміну від Doing Business, який розраховується Всесвітнім банком, давоський рейтинг враховує безліч соціальних чинників, в першу чергу охорону здоров'я та освіту.

Як наслідок, першу трійку в рейтингу зазвичай займають найбагатші країни світу: США і держави Західної Європи. Так і цього разу – у топ-п'ятірці компанію Швейцарії, США (1-ше і 3-тє місця), а також Німеччині і Нідерландам склав лише Сінгапур (2-ге місце).

Не випадково традиційно високі місця в ньому займають і експортери нафти. Наприклад, у нинішньому рейтингу Катар займає 16-те місце, Об'єднані Арабські Емірати – 17-те, а Саудівська Аравія – 25-те.

Відповідно, можливість витрачати гроші на "соціалку" забезпечує високі місця – так, у рейтингу ВЕФ Азербайджан (40) на одну позицію випереджає Польщу, а серед країн СНД, крім зазначених Росії та Азербайджану, лідирує Казахстан (42).

Подібним, хоча й не таким яскравим, прикладом була й Україна. Зростання країни в рейтингу починаючи з 2010 року було викликано відновленням масштабних передвиборних соціальних виплат і відповідно – зростанням соціальних статей держбюджету.

Однак разом з цим Україна консервувала численні проблеми, вирішувати які доводиться зараз. Це також знайшло відображення в рейтингу ВЕФ.

Згідно з ним, зараз Україна займає 130-те місце за індексом якості органів держвлади, 134-те – за рівнем макроекономічної стабільності, 121-ше – за станом фінансових ринків, і 106-те – за рівнем розвитку товарних ринків.

Чи могло бути інакше в ситуації нещодавньої девальвації гривні та інфляції, що становить за підсумками останніх 12 місяців 52,8%?

Від більшого падіння нас утримують високі позиції в початковій (45) та вищій (34) освіті, а також відносна ефективність ринку праці (56).

Більше того, зараз Україна знаходиться в середині іншого циклу – оптимізації бюджетних витрат. Як наслідок, зменшуються соціальні витрати, "обнулені" інфраструктурні витрати.

Урізання бюджетних витрат потроху знижує позиції найсильніших українських показників.

Тому, швидше за все, за підсумками наступного року падіння України у рейтингу ВЕФ буде ще більшим.

Показовий приклад – Греція, яка за підсумками урізання бюджетних витрат впала у давоському рейтингу на 81-ше місце, поступившись і Україні.

Однак знову повернімося до питання: чи можна назвати таке падіння #зрадою? Швидше за все – це неминуча розплата за бездіяльність і лінь минулих років.

Україна здатна забезпечити зростання в подібних рейтингах лише в двох варіантах: або за сприятливої сировинної кон'юнктури, або проводячи економічні реформи і забезпечивши здорову економіку.

При цьому розрахунок на сировинні можливості рідко буває вірним – поки ще торішні статистичні дані забезпечують зростання Росії в рейтингу, проте вже скоро все зміниться.

Тому набагато кращим показником #зрада/#перемога все ж будуть підсумки рейтингу Doing Business, який також незабаром буде оприлюднено.

При всіх численних недоліках він показує прагнення влади країни проводити реформ і залучати капітал.

Втім, щодо найближчих перспектив України в цьому рейтингу також є чималі побоювання. Однак це вже зовсім інша історія...

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора