Польська формула: що чекає країну після перемоги ПіС?

25 жовтня 2015 року пройдуть вибори до парламенту Польщі. На чотирирічну каденцію поляки виберуть 460 депутатів Сейму (нижня палата) і 100 сенаторів (верхня палата парламенту). Після виборів буде сформовано кабінет міністрів.

Судячи з усього, нинішнього прем'єра Еву Копач з партії "Громадянська платформа" (ГП) замінить представник "Права і справедливості (ПіС).

Президентський стимул

Значний імпульс опозиційному ПіС дала перемога кандидата від цієї партії Анджея Дуди на травневих президентських виборах.

У другому турі він отримав 51,55%, виборовши перемогу у чинного президента і фаворита перегонів Броніслава Коморовського, кандидата від "Громадянської платформи".

Перемога Дуди змусила ГП замислитися, що вона вже не може покладатися на стратегію мобілізації прихильників через страх перемоги опозиції. Тим більше, враховуючи, що лише  за три місяці, на початку кампанії, у "важкоатлета" Коморовського були всі шанси на беззаперечну перемогу.

Чому ж змінилася влада?

У Польщі, незважаючи на 8 років економічного зростання, є певні проблеми.

В першу чергу, це активна міграція молодих людей, які їдуть у пошуках роботи на Захід; проблеми у низці регіонів Польщі; низька заробітна плата; відсутність перспектив гідного життя порівняно з іншими європейськими країнами.

Поляки розуміють, що живуть бідніше країн Західної Європи.

Крім того, типово польською проблемою є масове явище "неповноцінного працевлаштування", тобто багато людей працюють на основі договорів про надання послуг, без соціальних внесків або гарантій з боку роботодавця.

З іншого боку, все ще є корупція на політичному рівні, а останні 8-10 років триває період своєрідного "застою" в політиці і закулісних міжусобиць.

До речі, в кулуарах вже кілька років говорять про кризу всередині ГП.

Тому виникла необхідність появи нових облич у політиці, нових ідей і сучасних підходів.

Тобто головна причина – втома польського суспільства від правління однієї партії.

Нарешті, варто відзначити, що після відходу Дональда Туска – і це відчувають багато експертів – знизився рівень професіоналізму уряду.

Яскравий приклад – Гжегож Схетина на посаді міністра закордонних справ, людина, яка досі майже не мала стосунку до міжнародної політики.

ПіС-феномен

За три місяці передвиборчої кампанії молодий і свіжий політик Анджей Дуда завоював голоси виборців активною позицією, серйозністю аргументів і логічним поясненням своїх майбутніх дій на посаді президента.

Саме тому молодий політик, якого спочатку вважали "технічним опонентом" Коморовського, зрештою, виграв вибори.

Крім того, запрацював механізм "молодих виборців", які ще були неповнолітніми під час правління Качинського.

Інавгурація новообраного польського президента відбулася 6 серпня, коли вже стартувала передвиборча парламентська кампанія. В інавгураційній промові

президент Дуда заявив, що представлятиме позицію Леха Качинського, а це означає більш жорсткі відносини з РФ, активна позиція в ЄС і більш рішуча зовнішня політика в цілому.

Проте всі розуміли, що до виборів нового парламенту і формування нового Кабінету міністрів особливих змін у зовнішній політиці чекати не варто.

У Польщі президент не ухвалює рішень одноосібно, тому основні зміни чекають на країну після оновлення уряду.

Звісно ж, Дуда має на увазі, що новий уряд буде сформовано його партією, "Правом і Справедливістю".

Розстановка сил до виборів

За результатами опитувань громадської думки TNS для "Gazety Wyborczej" за кілька днів до парламентських виборів найбільше голосів отримала б ПіС – її готові підтримати 32,5% виборців.

При цьому Ярослав Качинський заявляє, що зміни можливі лише за наявності більшості у ПіС і формування потужної влади.

Проблема в тому, що партія Качинського раніше показала нездатність створити міжпартійну коаліцію, коли в 2005-2007 уряд Качинського проводив конфронтаційну політику як на внутрішньому, так і на зовнішньополітичному рівні.

Качинському хотілося б одноосібно отримати більшість у Сеймі, але є проблема.

У ПіС міцно сформувався "негативний електорат", який готовий голосувати за будь-кого – тільки не за них.

"Громадянську платформу", за даними TNS, готові підтримати 26,3% голосів.

За останній тиждень за результатами того ж опитування різко піднявся рейтинг партії "Кукіз'15", з 5% до 10,4%.

Це молода політсила, створена колишнім панк-рок-музикантом Павлом Кукизом. Він – головний "сюрприз" новітньої польської політики, який на президентських виборах посів третє місце, отримавши 20% голосів.

Ще чотири політичні сили мають шанси пройти до Сейму, однак балансують на межі п'ятивідсоткового прохідного бар'єру, і їхня підтримка продовжує падати:

- передвиборча коаліція Об'єднаних лівих (7,4%), до якої увійшли Союз демократичних лівих сил, "Твій рух" (похідне від "Руху Палікота", представленого в Сеймі з 2011 року), Польська соціалістична партія, Союз праці та Партія зелених. Для блоків в Польщі діє бар'єр у 8%, тому нинішній показник – недостатній.

- партія "Новочесна" ("Сучасна") Рішара Петру з показником 6,1% – партія ліберального спрямування, заснована в квітні 2015 року групою економістів.

- партія KORWiN – 5,3% – євроскептики.

- Польська селянська партія – 4,8% – партія християнсько-демократичної спрямованості.

Партійна різниця

16 жовтня відбулися, мабуть, найважливіші дебати між представницею ПіС Беатою Шидло і "Громадянської платформи" – нинішнім прем'єром Евою Копач.

Експерти прогнозували успішний виступ і перемогу на дебатах більш досвідченою і обізнаною Копач, але підсумки виявилися іншими. Після дебатів соціальні мережі заповнили жарти і карикатури про те, як можна говорити 60 хвилин і нічого не сказати.

Копач намагалася опонувати не лише присутній Беаті Шидло, але й відсутньому Ярославу Качинському, що лише заплутало публіку.

А за результатами дослідження громадської думки Ipsos 32% опитаних заявили, що хотіли б бачити Беату Шидло прем'єр-міністром, тоді як за Еву Копач проголосували 23%.

За оцінками експертів, у цей день "Громадянська платформа" втратила останній шанс набрати прихильників до дня голосування.

Якими є основні теми передвиборних баталій в Польщі?

Крім традиційних внутрішньоекономічних і соціальних питань, особливе місце на дебатах і ток-шоу займає тема регіональної безпеки.

Лідери передвиборної гонки підтримують членство Польщі в НАТО та Європейському союзі, твердо виступають проти політики президента РФ Володимира Путіна.

Але при цьому ПіС більш консервативний, орієнтований на патріотичні католицькі цінності. У класичному розумінні така позиція означала б напружені відносини з ЄС і особливо з Німеччиною. Однак польське суспільство добре розуміє, яку вигоду воно отримує від членства в Євросоюзі, тому керівництво ПіС, напевно, не стане загострювати стосунки з Брюсселем.

ПіС і "Кукіз'15" виступають за зміцнення військового потенціалу Польщі. Лише одна провідна політсила – Об'єднані ліві – каже про необхідність зменшити витрати на оборону і про те, що Польщі ніщо не загрожує з боку РФ.

Кандидат лівих у президенти, Магдалена Огурек, під час передвиборної кампанії заявила, що у разі проблем може просто "подзвонити Путіну й поговорити".

ПіС має найжорсткішу позицію серед лідерів щодо відносин з Москвою. У разі їх перемоги розслідування Смоленської трагедії активізується.

Ще під час президентської передвиборчої кампанії Анджей Дуда заявляв про необхідність розширення нормандського формату і виступав за активну участь Польщі у вирішенні конфлікту на сході України. Риторика продовжилася і під час підготовки до парламентських виборів, хоча й не є великим секретом, що цим планам Дуди не судилося здійснитися.

Автори:

Надія Афанасьєва,
Український інститут міжнародної політики

Кшиштоф Колановськи, 
польський публіцист, Варшава

Дана публікація здійснена в рамках проекту УІМП "Результати виборів у країнах-партнерах України", що розповідає про основні політичні сили, які беруть участь у кампанії, центральні теми, що дискутуються, і моніторинг присутності України в заявах, програмах, рішеннях партій, можливі наслідки для України та зміни зовнішньополітичних пріоритетів залежно від наслідків голосування.  

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора