4 грудня Держдума Росії прийняла закон, що дає Конституційному суду право визнавати неможливим виконання в Росії рішень міжнародних судів.

Відповідно до законопроекту, Конституційний суд може дати можливість владі Росії відмовитися від виконання постанов не лише Європейського суду з прав людини, але й будь-якого міждержавного органу із захисту прав і свобод людини. Серед них – Комітет з прав людини, Комітет проти катувань, Комітет з прав інвалідів та інші.

Це означає, що новий закон дозволить російській владі ігнорувати рішення й оцінки міжнародних інстанцій, винесені на користь не тільки компаній, але й громадян, які скаржаться на порушення в Росії їхніх прав.

Проти прийняття законопроекту про пріоритет рішень Конституційного суду Росії над міжнародними судовими інстанціями проголосували троє парламентаріїв Держдуми РФ. Один з них, депутат Дмитро Гудков, пояснив, що новий закон має єдину мету – ухилитися від виконання рішень Євросуду та Міжнародного арбітражного суду у "справі ЮКОСу", на підставі яких РФ зобов'язана виплатити акціонерам цієї компанії понад $50 млрд.

На противагу думці меншості, один з ініціаторів запиту депутатів Держдуми в КС щодо роз'яснення, як застосовувати рішення Європейського суду на території Росії, Олександр Тарнавський пояснив: "У Конституції та рішеннях КС зібрані головні правові положення Росії. Депутати не вважають, що ЄСПЛ має право вимагати їх зміни".

В умовах такої концептуальної колізії слід нагадати, що такі міжнародно-правові акти, як

Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), юридична сила яких в Росії на сьогодні слабшає, були задумані як спосіб забезпечення колективної відповідальності за дотримання прав і свобод людини.

Нова система була покликана забезпечити захист і дотримання прав і свобод людини, а також отримати відповідну справедливу компенсацію за їх порушення, навіть коли людина не отримає захисту у своїй державі.

Проте навіть такі благородні правові системи мають свої прогалини. Річ у тім, що засобів примусу договірних країн до виконання рішень ЄСПЛ ані сам Суд, ані Рада Європи не має.

Нагляд за виконанням рішень Страсбурзького суду покладено на Комітет міністрів Ради Європи, який віддає перевагу методам політичного діалогу, і лише пряма відмова країни виконати рішення ЄСПЛ може стати підставою для призупинення її членства в Раді Європи.

Однак такі наслідки можуть настати в результаті процесу тривалого дипломатичного діалогу, який до того ж остаточно зайшов у глухий кут.

Так, стаття 46 Конвенції передбачає, що у випадку, коли висока договірна сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, комітет може звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов'язання. При цьому згідно з пунктом 5 статті 46 Конвенції, якщо Суд встановлює факт порушення, він передає справу Комітету міністрів для розгляду питання про вжиття необхідних заходів.

Незважаючи на те, що в Конвенції прописані певні наслідки для держави-відповідача, її положення все ж не передбачають санкцій проти держави за невиконання рішень Європейського суду.

Такі санкції містить Статут Ради Європи: будь-який член Ради може бути тимчасово позбавлений права представництва, і Комітет міністрів може попросити його вийти з Ради.

Крім того, відповідно до статті 9 Статуту, якщо член Ради не виконав своїх фінансових зобов'язань, Комітет міністрів може призупинити його представництво в Комітеті та Консультативній асамблеї доти, доки він не виконає ці зобов'язання.

Як свідчить практика, до цього часу не було зафіксовано жодного випадку відмови держави-відповідача виконати постанову Європейського суду.

У тих випадках, коли договірна сторона не могла виконати постанову Суду, компетентні органи відповідної держави повідомляли Комітет міністрів про те, що аналогічні порушення матимуть місце до завершення внутрішньої законодавчої реформи.

Найбільш прогнозованим розвитком подій видається таке, за якого Конституційний суд РФ трактуватиме рішення ЄСПЛ на предмет їх відповідності російському законодавству, не заявляючи при цьому прямо, що Росія їх не виконуватиме.

Рада Європи, в свою чергу, не маючи важелів прямого впливу, але дотримуючись балансу інтересів, буде вести комунікації з урядом РФ, які, найімовірніше, не приведуть до виключення з Ради Європи або тимчасового призупинення її права на представництво.

Яких наслідків варто очікувати?

Українською державою на міжнародному рівні було ініційовано кілька скарг проти Росії, пов'язаних, зокрема, з подіями в Криму і на Донбасі. Деякі судові звернення України вже взяті в роботу Європейським судом, деякі – перебувають у стадії формування.

В рамках даних звернень Україна має намір вимагати великі грошові компенсації за завдану їй та її громадянам шкоду.

Підсумовуючи усі факти, описані вище, на жаль, можна констатувати, що Україні за підсумками розгляду цих скарг, швидше за все, доведеться задовольнятися лише "сухою" констатацією фактів численних порушень.

У зв'язку з тим, що всі рішення у справах України проти Росії напевно будуть переглянуті в КС РФ, українська держава має всі шанси не отримати матеріальну компенсацію, яка може бути присуджена Європейським судом.

Автор: Олександр Дементьєв,

юрист ЮФ "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора