За кілька днів Україна увійде у повноцінну вільну торговельну зону з Євросоюзом.

Перш за все, про цю зміну не варто думати як про дощ добробуту, який почне литися на Україну одразу з 1 січня! Спочатку, швидше за все, все буде навпаки – українським виробникам буде нелегко знайти клієнтів та ринки ЄС.

Проблема не лише в рівні конкурентоспроможності української продукції, а й у відсутності знань і вмінь, як боротися за місце під сонцем в умовах сильної конкуренції та вже усталених комерційних зв'язків.

Тим часом європейські товари активно знаходитимуть шляхи до українського ринку. Це не є результатом європейського інтересу до нового ринку – у більшості європейців, на жаль, занадто сильні страхи і стереотипи про українське бізнес-середовищі і бізнес, для чого, втім, є реальні підстави.

Неважко уявити, що противники євроінтеграції почнуть говорити: "Ось! Європа заробила, а ми тим часом втратили ринок Росії і залишилися у великому мінусі!".

На мій погляд, даний аргумент не витримує критики. Логіка східного сусіда України – "кому потрібні ваші товари в Європі, а ми у вас їх купували" – була невірна ще в часи СРСР і Ради економічної взаємодопомоги. Дана логіка базується на трьох твердженнях:

• ваша продукція нікчемної якості і ніхто інший її не купить;
• у нас є гроші і можливості купувати цю продукцію нікчемної якості;
• наші покупці куплять вашу погану продукцію.

Але в умовах сучасної глобальної економіки виробляти погану продукцію нераціонально і програшно як для самих виробників, так і для національної економіки.

Ключовий російський аргумент: "у нас є гроші і ринок" – залишається в силі тільки тоді, коли ціни на нафту і газ високі. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х Східна Європа відчула на собі ситуацію, коли Росія не може купувати "барахло", а нікому іншому його не продати.

Ще одне питання: а чому треба було робити "барахло"?

До того ж Росія поки ще залишається частиною світової економіки, і російським споживачам теж (що, мабуть, не дивно!) хочеться купувати якісні товари.

Байдуже, на який напрям орієнтований експорт країни – конкуренція вже давно стала глобальним явищем, і покупці у всьому світі шукають якісний товар за хорошою ціною. Значно менше їх цікавить, чи зроблений він у Китаї, Німеччині чи Україні.

Європейський ринок в цьому плані такий самий. Тому будь-якому українському виробникові не варто занадто довго фокусуватися на втраті російського ринку, а замислитися:

• де ми на глобальній карті серед усіх світових виробників;
• у чому конкурентоспроможність нашої бізнес-моделі і продукту/послуги;
• як можна її швидко наростити з мінімальними інвестиціями;
• яка наша бізнес стратегія і яке місце в ній займає міжнародний напрям і розвиток експорту?

Нема чого боятися! Слід пам'ятати, що

у європейських конкурентів, окрім сильних сторін, є й чимало недоліків, які треба знати і якими можна і треба скористатися.

Маючи досвід роботи з українськими виробниками, я вражений їх напористістю, енергією і бажанням швидко вчитися і змінюватися.

Як і в природі, швидкі, розумні й активні досягнуть успіху. Не всі потраплять до їхнього числа, але це нормальна частина процесу економічної еволюції.

Ласкаво просимо на велику арену європейської конкуренції – нехай переможуть найкращі!

Автор: Петер Зашев,

д. е. н., партнер IBS Group Ltd (Фінляндія)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора