Назвати 2015 року щасливим для Європи можна лише в іронічному сенсі.

Зрештою, за минулий рік Євросоюз, схоже, відчув масштабні потрясіння, коли політики палко звинувачують один одного, а різні загрози навіть створили уявну лінію фронту між Заходом і Сходом. І – на диво – причиною цього була зовсім не Греція.

Нинішня Європа – це регіон, одна частина якого терміново будує паркани і запроваджує прикордонний контроль. Інша частина заявляє, що такі заходи є неприйнятними, і, на думку перших, повністю відмовилася від захисту своїх кордонів. Та зрештою і ті, й інші відчувають себе обдуреними і беззахисними перед масовим припливом мігрантів із Сирії та інших країн.

І все ж це не іронія. Хоча б тому, що наступні роки будуть не кращі.

2015 рік може виявитися просто дарунком небес – тривожним дзвінком для європейських народів і політиків, щоб підготуватися до ще більшої міграції, яка рано чи пізно відбудеться. Цифри свідчать – уникнути цього вже не вдасться.

Чи буде почутий цей дзвінок? Це вже інше питання; але, схоже, деякі уроки не минають даремно.

Заява, яка дуже часто лунає у зв'язку з кризою мігрантів: "Ніхто не міг цього чекати!". Однак, якщо вивчити проблему уважніше, то варто було б поставити питання інакше: "Хіба можна було очікувати чогось іншого?"

Від 2000 року населення Сирії збільшилося на 37% – до 23 млн осіб; населення Іраку – на 44%, до 35 млн; Афганістану – на 42%, до 32 млн; Єгипту – на 33%, до 90 млн. Кількість палестинців збільшилася на 46%, а єменців, які зараз перебувають на межі голоду, на 50% – до 26 млн.

Подібна ситуація, якщо не гірша, в Африці, на південь від Сахари. Починаючи з 2000 року, населення Ефіопії збільшилася більш ніж на 50% – до 100 млн; а Нігерії – на 44%, до 180 млн.

В ООН очікують, що населення цих двох країн до 2100 року досягне 652 млн – це більше, ніж населення всіх країн ЄС.

При цьому Міжурядова група експертів зі зміни клімату передбачає підвищення температури регіону на 4,5-6,5 градусів, що ще більше знижує його економічну ефективність.

Що може чекати на ці країни, крім масового відтоку населення і/або масової смертності від голоду і конфліктів?

Чи зможуть ці країни дати перспективу гідного життя для свого населення? Чи зможуть вони побудувати достатньо шкіл, забезпечених вчителями, щоб дати достатню освіту десяткам мільйонів дітей? Як вони можуть генерувати достатню кількість робочих місць? І, зрештою, чи зможуть вони прогодувати своє населення?

Наведені вище цифри не мають прецедентів у довгій історії людства. Ніколи раніше країни або суспільства не стикалися з такими масовими проблемами через зростання кількості населення.

Однак європейці, схоже, не звертали уваги на фундаментальні причини припливу мігрантів, аналізуючи інші, менш важливі підстави для міграції в Європу.

Вибухове зростання населення в арабському світі й у більшості інших країн триватиме ще не одне десятиліття. Це призведе до постійного збільшення кількості молодих мігрантів, що бачать в Європі "землю обітовану". Військові конфлікти можуть додатково підвищити темпи міграції, але слід пам'ятати, що основна її причина – зовсім не війна.

Більше половини населення Близького Сходу і Північної Африки залежать від зерна, імпортованого з Північної Америки, Європи, Австралії та кількох інших країн. Це робить їх надзвичайно вразливими до світових цін на цей продукт, які своєю чергою залежать від врожаю в основних країнах-експортерах.

Коли в 2010 році рекордна спека і посуха знищили третину врожаю Росії і більшу частину українського, світовий індекс продовольчих цін протягом наступних 6 місяців зріс на 40%, спричинивши продовольчі бунти і хвилю революцій, яка згодом стала відома як "Арабська весна".

І при цьому хвиля міграції 2015 року сталася в дуже сприятливий ціновий період. Починаючи з 2014 року, світові ціни на продовольство були низькими, хоча все ж вищими, ніж у 1980–2005 роках.

Але ця проблема лише чекає свого часу – населення світу зростає, а клімат планети змінюється.

Тому варто питати не "якщо", а "коли". Коли станеться наступна хвиля посухи, яка знову підштовхне вгору ціни на продовольство, дестабілізуючи ситуацію в багатьох залежних від імпорту країнах Азії та Африки?

Важливо не забувати – в радіусі 1000 км від кордонів Євросоюзу живуть 420 млн людей, а в радіусі 3 тис. км – 1,2 млрд. Населення багатьох цих країн стає все більш чутливим до світових цін на продовольство.

Зростання цін на продукти, зумовлене поганим врожаєм в США, Європі, Україні, Канаді чи Австралії, може легко спричинити від’їзд із голодних країн у бік Європи 20 млн мігрантів або навіть більше. Різке підвищення цін може створити феномен, схожий на "Арабську весну" – але набагато сильніший.

У такій ситуації ЄС варто готуватися до міграційного тиску, порівняно з яким 2015 рік може виглядати як прогулянка в саду серед троянд.

Разом з тим уроки 2015 року можуть підвищити готовність Європи до таких випробувань. У такому разі 2015-й стане "роком успіху".

Але чи винесли європейці уроки з досвіду минулого року? Незабаром ми про це дізнаємося.

Автор: Юрай Месік,

експерт Словацької асоціації

зовнішньої політики

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора