Якщо 2015 рік відзначився зміцненням долара, то вже з початком нинішнього року євро взявся відігравати все назад. Зростання курсу євро до долара США почалося 22 січня, і вже до 9 лютого курс зріс із $1,0796 до $1,1293 за євро.

Хоча великі банки ще не встигли переглянути свої прогнози щодо ринку євро/долар, та після того, як євро перетнув позначку 1,12 в першій декаді лютого, більшість із них просто провалилися.

Поки загальна думка така, що ситуація на ринку залишається невизначеною. Однак і тут можна побачити, що причин для зміцнення у європейської валюти набагато більше, ніж у американської.

Курс – вгору

Фундаментальних підстав для зростання курсу євро до долара США залишається як мінімум шість:

1. Федеральна резервна система (ФРС) США фактично визнала, що поквапилася з підвищенням облікової ставки в грудні 2015 року.

Економічне зростання в США в четвертому кварталі сповільнилося до 0,7% в річному обчисленні. Бізнес, очікуючи зростання кредитних ставок, збільшив товарні запаси – без урахування цього чинника зростання в четвертому кварталі становило би 1,6%.

ФРС ще чіпляється за позитивну статистику ринку праці і чекає, що вона допоможе зрости ВВП країни більше ніж на 2% у першому кварталі, але одразу ж каже про очікування, що, можливо, цього потенціалу вистачить лише до березня 2016 року.

2. Китайський синдром на фондовому ринку США та ЄС взагалі не дуже добре позначився на настроях глобальних інвесторів.

Посилення американського долара до юаня на тлі слабкого євро означало, що весь тягар потоку дешевого китайського імпорту буде перекладено саме на США, але зі зростанням євро до долара економіка країн ЄС більшою мірою перебиратиме на себе навантаження китайської кризи. Також криза в КНР на тлі відтоку капіталу ставить під сумнів можливість ФРС і далі підвищувати ставку без шкоди для азійської економіки.

3. Несподіване рішення Банку Японії відвести ставку в негативну зону змусило спекулятивних гравців вийти з єни, а на тлі не дуже вдалого кінця року в США євро виглядав дуже перспективною валютою.

Нагадаю, що Банк Японії наприкінці січня 2016 року знизив ставку за надлишковими резервами з +0,1% до –0,1% річних. Своє рішення регулятор пояснив бажанням стимулювати економічну активність в Японії.

4. Основні тези, що пролунали в січні-лютому 2016 року від Європейського центробанку (ЄЦБ), зводилися до того, що регулятор продовжить політику кількісного пом'якшення і боротиметься з дефляцією, оскільки події на глобальних ринках сприяють дефляції в зоні обігу євро (мабуть, мається на увазі падіння цін на нафту і на сировинних ринках).

Звістка про можливості додаткових ін'єкцій ліквідності з боку ЄЦБ не мала лишити ринки байдужими, оскільки це гарантує хороші фундаментальні економічні новини в першому кварталі.

5. Представники ЄЦБ на одній із перших у 2016 році прес-конференцій заявили, що не бачать фундаментальних проблем в економіках країн зони обігу євро.

Дійсно, в 2016 році не очікується проблем у Греції, Португалії, Іспанії – традиційній трійці, що постачає погані новини останні п’ять років.

При цьому з ринку праці Німеччини надійшли добрі новини, що також підштовхнуло євро вгору.

6. У січні Іран, з якого зняли санкції, несподівано потішив ЄС і особливо країни зони обігу євро своїм рішенням придбати близько 100 аеробусів, а також перевести в євро всі експортні нафтові контракти.

100 літаків – це приблизно річний обсяг замовлень "Боїнгів" комерційного призначення. Сама по собі така сума замовлення може позитивно вплинути на курс євро, оскільки, швидше за все, йдеться не про лізинг, а про виплати з розблокованих після зняття санкцій рахунків іранських банків.

Драйвери падіння євро

Негативних факторів, які стоять на шляху відновлення позицій євро, не так вже й багато.

Мабуть, найбільший ризик для євро випливає із самої суті цієї валюти як грошей для інтеграційного об'єднання. Економіки країн ЄС лишаються дуже різними, і те, що для економіки Німеччини – чудово, для економіки Фінляндії зумовлює проблеми. Ця картина ускладнюється відсутністю єдиного керівництва бюджетною та фінансовою системою ЄС.

У першій декаді лютого глави центральних банків Франції та Німеччини заявили про готовність створити міністерство фінансів єврозони, а раніше президент Франції Франсуа Олланд пропонував створити уряд і парламент для зони обігу євро.

Скажемо прямо, ініціатива революційна і для керованості економіками країн-членів єврозони правильна. Та чи захочуть місцеві еліти розлучатися з частиною свого фінансового суверенітету? Це дуже важливе економічне питання політичного змісту.

Приміром, Нідерланди, Бельгія і Фінляндія завжди дуже напружено ставилися до ідей повної євроінтеграції. Будувати ж такий орган на базі профільного комітету Європарламенту неможливо, оскільки там є депутати від країн ЄС, які не входять в зону обігу євро.

Отже, для повноцінного управління єврозоною її країнам-членам треба буде продублювати інтеграційні органи Єврокомісії, але у вужчому колі.

На перший погляд, це можливо, але більш детальний аналіз свідчить, що це лише мрії глав ЦБ найбільших країн зони обігу євро.

Мало хто звертав на це увагу, але спроба звести банківський нагляд хоча б за найбільшими банками Євросоюзу саме в ЄЦБ все ще залишається під питанням.

У листопаді 2014 року ЄЦБ взяв на себе безпосередній нагляд за 120 найбільшими банками Європи, знявши таку відповідальність з національних наглядових органів. Рішення викликало заперечення з боку деяких політиків і невеликих банків, стурбованих додатковими витратами на дотримання нормативних вимог.

Так, у березні 2015 року Німецький банк розвитку Landeskreditbank Baden-Württemberg (L-Bank) вирішив оскаржити в Європейському суді рішення про пряме підпорядкування банку Європейському центральному банку.

L-Bank обґрунтовував свою незгоду значним збільшенням бюрократичних витрат. Жодна зі сторін так і не оголосила про результат розгляду, але справи в Європейському суді розглядаються роками, тож ринок живе в очікуванні сюрпризів.

Варто нагадати, що за три з гаком роки переговорів ЄЦБ так і не зміг умовити країни, які не перейшли на євро, але входять до ЄС, передати під нагляд свої великі банки. Флагманом серед відказників виявилася Велика Британія.

Як можна побачити, поки що факторів, які впливають на зміцнення євро, набагато більше, ніж протилежних. Тим більше, не можна виключати, що у другому кварталі 2016 року може відбутися розворот тренду на сировинних ринках, і це також може позитивно позначитися на курсі євро.

Перешкодити цьому можуть численні ризики єврозони внутрішнього характеру і вкрай успішний за темпами зростання економіки перший квартал в США.

Однак аж до доленосних рішень ФРС і ЄЦБ щодо ставок – а на них очікують у березні – на ринку, безумовно, переважатимуть чинники, які сприяють зростанню євро.

Автор: Віталій Шапран,

член виконкому 
Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора