Ситуація навколо обмежень руху автотранспорту виглядає як ідеальний інформаційних хаос. Чим більше розбираєшся, що вирішив уряд, тим більше питань постає. 

А відповіді на ці питання треба буде дати досить скоро. Тож спробуємо поглянути, що відбувається із блокуванням та що це означає.

Реакція організаторів громадської блокади руху цілком зрозуміла. Вони чули про припинення транзиту Росією "нових санкційних товарів" і водночас бачать, що російські вантажівки і далі здійснюють транзит Україною до Європи. А у разі відсутності чіткої позиції уряду люди ухвалюють рішення самостійно.

Хоча варто було б замислитися, що до наших водіїв, які опинилися на російській території, можуть поставитись гірше, зважаючи на потужність внутрішньої пропаганди в РФ.

І є ще один елемент, на який варто зважати.

Дуже скоро, 24 лютого, засідатиме Генеральна рада СОТ.

Саме до цього органу СОТ Україна вже надіслала свою скаргу на РФ щодо обмеження нашого транзиту на початку січня. Є шанс, що питання буде озвучене під час цього засідання. А тому треба зрозуміти, з яким балансом ми до нього підходимо.

А відповідно – чи не стануть нинішні дії українського уряду аргументом проти нашої країни?

Уряд надав коментар щодо правомірності дій України. Логіка в поясненнях урядовців є. Крім того,  формально ця проблема лежить в площині регулювання автомобільних перевезень, яке лише побічно охоплено правом СОТ.

Але відповідь на питання, було порушення чи ні, зазвичай з'являється після тривалої процедури врегулювання спорів.

Більш актуальне інше питання: чи є підстави підозрювати, що Україна також порушила вимоги СОТ?

Тобто чи може РФ авторитетно стверджувати, що це Україна порушує міжнародні правила? Очевидно, що тепер – може!

В "людському розумінні" ми маємо право блокувати транзит, бо діємо у відповідь на російську блокаду.

Але в міжнародному праві можливість "дії у відповідь" чітко регламентована в СОТ (наприклад, в угоді про захисні заходи чи в положенні про врегулювання спорів) і загалом ми не маємо такої широкої свободи діяти у відповідь.

Тому ми зараз ходимо десь на межі правомірних дій. Звісно, ми доведемо, що ми праві. І я до останнього буду відстоювати правомірність дій України.

Але...

Але своїм рішенням по вантажівках ми дали поживу тролям російської дипломатії, порушивши головне правило – не годувати тролів, особливо товстих.

Тому жодних сумнівів, що 24 лютого ми почуємо багато цікавих виступів про Україну.

Саме в цьому полягає мораль цієї історії. Ми увійшли в 2016 рік з неймовірною дипломатичною перевагою – неправомірність дій Росії була очевидна всьому світу. І навпаки – Україна мала підтримку ключових торговельних партнерів щодо правомірності наших дій.

А тепер це все не так очевидно. 

І замість того, щоб довести свою правоту легко і чітко, ми опинилися в ситуації, коли потрібна увага до нюансів, коли треба складно переконувати в своїй правоті тощо.

І якщо в безпекових питаннях ми зважаємо на кожне слово, виважено будуємо свою позицію, то чому так легковажимо своїми позиціями в торговельних питаннях?

В кожному разі, дуже хочу, щоб 24 лютого ми отримали позитивний результат замість тієї складної суперечки, про яку тут написано.

Автор: Тарас Качка,

уповноважений з питань підприємництва
при Державній фіскальній службі

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора