Нідерландський референдум та ЛГБТ в Україні – коли права стають вагомими

Підготовка до референдуму в Нідерландах щодо підтримки Угоди про асоціацію України та ЄС супроводжувалася гучною інформаційною кампанією проти угоди.

А що пролунало на підтримку асоціації з Україною? Наразі такі новини можна перелічити на пальцях однієї руки.

Однією з них стало звернення представників української ЛГБТ-спільноти до ЛГБТ-організацій Нідерландів із закликом підтримати Угоду про асоціацію України та ЄС.

Аргументом на користь зближення Голландії з Україною його автори назвали "значний прогрес нашої держави щодо дотримання прав ЛГБТ" впродовж останніх двох років.

Дуже сподіваюся, що це звернення справді збільшить підтримку України на референдумі 6 квітня.

Але давайте відсторонено оцінимо реальність. Що насправді змінилось для ЛГБТ в Україні після підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

Український кульбіт

Навряд чи за ці два роки можна говорити про кардинальну зміну думок суспільства, але ми бачимо зміну риторики та дій уряду.

В Угоді про асоціацію є низка положень щодо прав людини та протидії будь-якій дискримінації.

І можна стверджувати напевно: українська влада усвідомила, що права ЛГБТ є цивілізаційним індикатором для Брюсселя.

За прогресом саме у цій галузі слідкують найретельніше, щоби зрозуміти, чи Київ дійсно розділяє європейські цінності, а не імітує реформи.

12 листопада 2015 року парламент проголосував за заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в трудовій сфері. Прийняття закону супроводжувалось палкими дискусіями, які вийшли за стіни парламенту.

Під яскраве гасло громадських активістів, що виступали за прийняття проєвропейських законопроектів ("Працюй, курво!"), спікер парламенту Володимир Гройсман виступив перед фінальним голосуванням з невеличким спічем ненависті. Коментуючи можливість легалізації одностатевих шлюбів, він заявив: "…Ми з вами виступаємо за сімейні цінності… Не дай Бог, щоб це відбулося, ми ніколи це не будемо підтримувати…".

І попри це, того дня Гройсман шість разів ставив на голосування законопроект, поки той не набрав необхідної кількості голосів.

Наступний хід зробив уряд, прийнявши в листопаді план дій до національної стратегії з прав людини. Процес підготовки документа був досить тривалим та супроводжувався постійними дискусіями, але результат заслуговує на увагу.

План включає в себе цілий блок, який стосується ЛГБТ: зокрема, уряд зобов’язався до грудня 2016-го розробити законопроект про цивільні партнерства в Україні, прийняти зміни до Кримінального кодексу, передбачивши покарання за насильницькі дії через гомофобію, а також запровадити обов’язкову політику рівності в органах влади та у державних підприємствах.  

На початку 2016 року в структурі нової поліції був створений окремий відділ, який займається розслідуванням злочинів на ґрунті ненависті і який зможе ефективно розслідувати напади на ЛГБТ-громадян.

"Очі бояться, а руки роблять"

Щоб краще уявити шлях, яким пройшла Україна, варто згадати, що ще

три роки тому в парламенті лежав законопроект "про заборону пропаганди гомосексуалізму", а гомофобні вислови сипалися з політиків, як із рогу достатку.

Уряд Януковича в останній рік своєї роботи повністю перейняв московську гомофобну політику.

Варто хоча б згадати, як колишній прем’єр-міністр часів Януковича, Микола Азаров, переконував громадян, що ЄС зобов’язує Україну легалізувати гей-шлюби (що було відвертою неправдою, адже Брюссель неодноразово заявляв: визначення формату шлюбу – виключно прерогатива національних парламентів).

Отже, український політикум за останні три роки пройшов шлях від законопроекту про "заборону пропаганди гомосексуалізму" до абсолютно амбітних планів врегулювання майнових прав одностатевих пар.

Наразі ситуація з правами ЛГБТ нагадує українське народне прислів’я "Очі бояться, а руки роблять".

Навряд чи політики реально переймаються проблемами прав меншин – швидше, вони зрозуміли, що з євроінтеграційного потягу неможливо викинути ЛГБТ, інакше цей потяг просто не пройде контроль на кордоні з ЄС.

З іншого боку, вирішуючи проблеми прав меншин, Україна може продемонструвати своє прагнення відповідати високим європейським стандартам та навіть випередити деяких європейських сусідів.

Гра поза правилами

В той час, коли наша держава намагається повернути 42-мільйонну країну в західному напрямку, в країнах Європи поширюється євроскептицизм. Референдум у Нідерландах – один із проявів цього.

Зупинити таке ставлення Україна може, продемонструвавши успішні реформи, що роблять нас дійсно європейською країною. На жаль, поки таких реформ – набагато менше, ніж хотілося.

Саме тому важливими є ті сфери, де успіху було досягнуто. Сфера захисту прав ЛГБТ – одна з них.

І нарешті, не варто забувати: якщо Нідерланди зупиняють процес ратифікації Угоди, ЄС отримує у себе на кордонах нереформовану країну, яка спалила всі мости з Росією і більше не має куди йти.

Що робитимуть 42 мільйони пригніченого населення, лишається тільки здогадуватись.

Елементарна логіка говорить, що відмова від ратифікації Угоди призведе до неконтрольованої ситуації в найбільшій країні Європі, прямо на порозі Європейського Союзу.

Це поставить під загрозу всі наші спільні досягнення останніх років.

Але в нас є лише декілька місяців, щоб вплинути на ситуацію. І українська ЛГБТ-спільнота не залишиться поза цим процесом.

Автор: Богдан Глоба,

Національний ЛГБТ-портал України

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора