Екс-міністр фінансів Болгарії Симеон Дянков не менш відомий як економіст Світового банку і один з авторів рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business.

Економіст з американським паспортом очолив міністерство фінансів Болгарії 2009 року – в розпал економічної кризи.

Одним з найяскравіших результатів його роботи стало зростання кредитного рейтингу Болгарії – жоден інший член ЄС не зміг показати такого росту під час кризи.

Минулого тижня Симеон Дянков відвідав Україну в рамках проекту UkraineReforms. Свої враження від ходу реформ в країні та рекомендації майбутнього уряду він виклав у колонці, написаній спеціально для "Європейської правди".

* * * * *

Чому реформи були успішно реалізовані в східноєвропейських країнах, зокрема в Болгарії, і так важко йдуть в Україні?

На це питання – в тій чи іншій формі – доводиться відповідати постійно.

Багато труднощів, насамперед опір старої системи, чудово знайомі усьому східноєвропейському регіону. Це зовсім не особливість України.

Однак більшість країн регіону успішно пройшли випробування реформами. Чому це ніяк не вдається Україні?

Можливо, коренем проблем є ставлення до державної власності. Масштабна приватизація, без якої були б неможливі реформи в Болгарії та багатьох інших країнах, досі не проведена в Україні.

Часто доводиться чути, що зараз не найкращий час для приватизації. Однак з таким аргументом все ж не варто погоджуватися.

Зараз в Євросоюзі є вільні кошти – і вони можуть бути вкладені в активи в країні, що підписала Угоду про асоціацію з ЄС.

Такі вкладення занадто ризиковані? Але ж свого часу активи у Східній Європі також були ризиковими. І в цих країнах також була сильна корупція.

Можливо, варто визнати – українські політики не готові розлучатися з держвласністю, адже вона така зручна, а головне, в потрібний момент допомагає наповнити виборчі бюджети.

Однак така нерішучість занадто дорого коштує Україні. Зокрема, вона не дозволила ухвалити більш ліберальний Податковий кодекс.

При цьому урядова редакція Податкового кодексу в принципі не така вже й погана, але дуже обережна. Саме тому цей документ важко називати фундаментом економічного прискорення України.

Україна могла б знизити податки – до 10-15%, як це було в Болгарії, Естонії, Грузії. І це було б серйозною заявкою на хороші економічні показники.

Але для цього український уряд має знайти кошти для покриття бюджетного дефіциту. Наприклад, за рахунок масштабної приватизації. А ще – за рахунок зрівнювання всіх платників податків та встановлення пласкої шкали оподаткування.

Цим шансом Україна не скористалася. А отже, шанс на реальну лібералізацію податкової системи з’явиться лише тоді, коли економічна ситуація у країні стабілізується і річні темпи ВВП становитимуть не менше 5-6%.

Що ж робити в нинішній ситуації?

Мені здається, що Україна потребує струсу "команди реформаторів". Хоча б тому, що реформи не роблять два роки – максимум рік. Отже, нинішня команда вже "втомилася від реформ".

А новій команді реформаторів варто зосередитися на двох завданнях, намагаючись реалізувати їх максимум за рік – поки ще буде сильна підтримка парламенту.

Перше – приватизація і податкова реформа, про що вже говорилося. І не слід боятися критики МВФ – через це пройшли всі східноєвропейські країни.

Чим швидше будуть проведені ключові реформи – а це може зайняти лише декілька місяців, – тим швидше МВФ переконається у правильності курсу і повернеться до співпраці.

І друге – інфраструктурні проекти. Не секрет, що вони дають швидку і високу економічну віддачу. Більш висока віддача – тільки у вкладень в освіту, але в них віддача відбувається більш повільно.

При цьому на початковому етапі кошти на ці проекти залучаються у Світового банку та інших донорів. Знову ж таки – як це робили всі східноєвропейські країни.

Цю можливість має і Україна. Однак поки що влада країни не поспішає нею скористатися.

І цей факт, мабуть, є найяскравішим показником того, наскільки реально українська влада налаштована на реформи.

Автор: Симеон Дянков,

екс-міністр фінансів Болгарії (2009-2013)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора