Нова сирійська стратегія РФ – як курдська автономія вплине на постачання газу до ЄС

Близько 200 представників різних етнічних і релігійних груп ухвалили рішення про оголошення курдської автономії на півночі Сирії. Узгодження сирійськими курдами "Плану щодо федеральної системи" країни стало підсумком конференції, що відбулася 17 березня у сірійському місті Рмейлан. 

Це відбувається майже одночасно з розповсюдженням у ЗМІ інформації щодо поступового виведення російського контингенту з Сирії.

Можна припустити, що такі заяви – це не що інше, як черговий тактичний хід Кремля.

Історично відомо, що Росія ще з ХІХ століття використовує курдський фактор як військовий та політичний інструмент впливу в близькосхідному регіоні для досягнення власних цілей. Починаючи з російсько-турецьких війн, курди відіграють важливу роль в геополітичних інтересах Москви.

В сучасних умовах їм також відводиться значна роль. Зокрема, в лютому в Москві було відкрито офіційне представництво Сирійського Курдистану, а наслідки цього можна побачити вже зараз.

Пікантності ще додає географічне розселення курдів. Саме в районах їх компактного проживання на території Туреччини проходять маршрути важливих нафто- та газопроводів,

зокрема нафтопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан, газопроводу Баку–Тбілісі–Ерзурум та важливого для Європи Трансанатолійського газопроводу (Trans-Anatolian Pipeline – TANAP).

Слід зауважити, що TANAP оголошений Європейською комісією стратегічним проектом в рамках диверсифікації пост­авок російського газу. А нафтопровід Баку–Тбілісі–Джейхан відіграє важливу роль в питанні альтернативного російському постачанню нафти з Каспійського регіону.

Тому прагнення до автономії з перспективою створити незалежну державу Курдистан, яка неодмінно стане об'єктом тяжіння турецьких курдів, сприятиме посиленню нестабільності в регіоні та зростанню енергетичних ризиків.

В липні-серпні 2015 року представники Робітничої партії Курдистану вже підривали ці енергетичні маршрути. Це стало додатковим інструментом боротьби проти Туреччини.

Зокрема, 27 липня на сході Туреччини пролунав вибух на ділянці магістрального газопроводу Тебріз—Ерзурум—Сивас—Анкара. 29 липня курди висадили в повітря три ділянки нафтопроводу Кіркук—Джейхан, і знову на сході Туреччини. А 4 та 24 серпня в провінції Карс від вибухівки постраждав газопровід Баку—Тбілісі—Ерзурум.

Тому створення чергової курдської автономії болюче сприймається Туреччиною не лише у зв’язку з перспективою втрати території, але й руйнуванням важливої енергетичної інфраструктури.

Росія ж руками курдів намагається створити зону транзитних ризиків для європейських джерел нафто- та газопостачання.

Така нестабільність на руку Кремлю – вона дозволить просувати власні проекти на кшталт оновленої версії "Південного потоку" та зберігати монополію в сфері енергопостачання до Європи.

З російського боку вже лунають заяви щодо можливості відновлення переговорів з будівництва газопроводу через Туреччину. Ймовірно, сценарій силового задіяння ще й сирійських курдів для руйнування енергетичної інфраструктури має схилити керівництво Туреччини до співпраці з Росією.

У випадку ж реалізації проекту російського газопроводу через Чорне море Україна в перспективі може втратити роль енерготранзитної країни. Адже, за попередніми підрахунками, якщо чорноморська труба запрацює, транзит газу через нашу країну може знизитись мінімум на 16 млрд кубометрів.

Враховуючи зменшення об’ємів транспортування в попередні роки, такий низхідний тренд може призвести до того, що українську газотранспортну систему взагалі буде нерентабельно використовувати.

Автор: Олег Гичка,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора