Відсутність в Україні чітких та прозорих "правил гри" для успішного ведення господарської діяльності залишає бізнесу тільки надію на зменшення податкового навантаження та тиску з боку контролюючих органів. Хоча надії на позитивні зміні все ще живі, бізнес наразі продовжує перебувати під пильною увагою фіскальних органів та прокуратури.

Чи можливо ефективно захистити свої права за такої ситуації?

Беручи до уваги орієнтацію на європейські стандарти в усіх сферах, наразі все частіше говорять про Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) та захист з його допомогою порушених прав (зокрема, і бізнесу).

Прецедентна практика ЄСПЛ активно застосовується для обґрунтування позиції суб’єкта господарювання в спорах з фіскальними органами та прокуратурою.

Своєю чергою суди використовують рішення Європейського суду з прав людини для мотивування власного судового рішення за результатами вирішення спору.

Якщо говорити про судову практику вирішення саме податкових спорів, то найчастіше в даній категорії справ суди застосовують такі рішення Європейського суду з прав людини, як рішення у справах "Інтерсплав проти України", "Булвес АД проти Болгарії", "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Розглянемо досить поширену ситуацію в діяльності господарюючого суб’єкта, а саме коли за результатами податкової перевірки суб’єкту господарювання зменшують податковий кредит з ПДВ, бюджетне відшкодування ПДВ у зв’язку з нібито непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

В одній з аналогічних справ Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки господарські операції були фактично здійснені та підтверджені податковими накладними, виданими господарюючому суб’єкту постачальником товару (послуги), то це є підставою для нарахування податкового кредиту такому господарюючому суб’єкту.

При цьому

посилання податкового органу на відсутність у контрагентів можливості виконання відповідних договорів поставки, з огляду на їхню фіктивність, не береться до уваги,

оскільки положення Податкового кодексу України не встановлюють залежності права платника податків на включення до податкового кредиту сум, які не віднесені іншим суб’єктом до складу своїх податкових зобов’язань.

Більше того, в обґрунтування свого рішення ВАСУ зробив посилання на статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також на прецедентну практику ЄСПЛ (рішення у справі "Інтерсплав проти України", рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії").

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому має бути дотриманий справедливий баланс між інтересами суспільства, передбаченими законодавством, та необхідними правами особи.

Слід зазначити, що в контексті податкових спорів

позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

У своєму рішенні у справі "Інтерсплав проти України" ЄСПЛ зазначає, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Тобто висновок ЄСПЛ полягає в тому, що державні органи не повинні поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з їхнього боку.

В рішенні у справі "Булвес АД проти Болгарії" наводяться висновки про те, що

"коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов’язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності".

Тобто позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Таким чином, як бачимо на прикладі одного із судових рішень, в яких суди застосовують прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ефективний захист порушеного права залежить від обґрунтованості позиції та доведеності факту "позбавлення власності".

Варто пам’ятати - незаконне позбавлення суб’єкта господарювання права на отримання податкової вигоди (зокрема, податкового кредиту) розглядається як позбавлення власності в розумінні Конвенції та підлягає обов’язковому захисту.

Тому прецедентна практику Європейського суду з прав людини э ефективним інструментом для відновлення порушеного права.

Автор: Альона Проценко,