Європейські директиви, що стосуються екологічної політики, Україна зобов’язалась впровадити вже до кінця цього року. Такі терміни прописані в Угоді про асоціацію, і це означає не лише ухвалення відповідних "природних" законів, але й початок їх впровадження.

Часу обмаль, а більшість цих законопроектів ще не розглядалась парламентом навіть у першому читанні, деяких не існує в природі. Ще один, урядовий, вже відкликаний, а новий уряд, судячи з усього, розпочав ревізію законотворчого спадку попередників.

В основу екологічної політики Євросоюзу закладено принцип попередження екологічної шкоди (precautionary principle), що потребує відповідної оцінки впливу на довкілля.

Такі базові підходи європейців є чимось новим та незвичним для українських реалій, в яких спочатку суб’єкти господарювання та органи влади створюють проблеми, а потім хтось намагається їх "героїчно" вирішувати.

Тому головним викликом навіть після ухвалення в Україні відповідних законопроектів буде впровадження дієвих умов та практик для реалізації нових принципів охорони довкілля.

Перед українським законодавцем та урядом стоїть пріоритетне завдання – оновити державну екологічну політику, започаткувати процедури оцінювання впливу різних проектів, в тому числі державних та приватних, на навколишнє природне середовище, встановити вимоги до таких процедур.

Цього тижня на розгляд ВР винесено декілька екологічних законопроектів. Зокрема, у першому читанні має розглядатися  проект закону "Про оцінку впливу на довкілля" (№2009а).

Він розроблений на основі Директив Європейського Союзу 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних проектів і програм на довкілля та 2003/4/ЄС про доступ громадськості до екологічної інформації. Імплементація цих директив має бути здійснена до кінця 2016 року, як передбачено Угодою про асоціацію.

Враховуючи стандарти ЄС, законопроект запроваджує процедуру оцінки певних видів господарської діяльності, які можуть мати вплив, у тому числі значний, на довкілля.

З метою підвищення об'єктивності ухвалення рішень уповноваженим органом про дозвіл на здійснення такої діяльності законопроект інтегрує головну ідею директив ЄС – залучення громадськості до процедури оцінки. Механізми, що встановлюються документом, розширять можливості запобігання та усунення негативного впливу на довкілля.

Враховуючи нагальність питання, експерти ПЕГ пропонують розглянути документ та ухвалити його в першому читанні.

Також, відповідно до Угоди про асоціацію, потрібно прийняти законопроект "Про стратегічну екологічну оцінку" №3259. На сьогодні цей документ був доопрацьований і знову направлений на розгляд ВР, щоправда, цього тижня його так і не було включено до порядку денного.

Впровадження стратегічної екологічної оцінки відповідає вимогам Директиви 2001/24/ЄС і також ініціює новий механізм – до прийняття рішень про затвердження тих чи інших документів державні органи повинні врахувати наслідки цих рішень для довкілля.

Документ передбачає внесення змін до низки законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про державні цільові програми", "Про екологічну експертизу", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про регулювання містобудівної діяльності".

Експерти ПЕГ рекомендували ухвалити законопроект як такий, що сприятиме адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Якість води – змінюємо принципи охорони водних ресурсів

Увага до якості води, цивілізованого використання водних ресурсів є одним із важливих напрямків екологічної політики ЄС, враховуючи як проблеми глобального характеру, так і локальні, регіональні.

Україні належить перейняти базові принципи, прописані у відповідних Директивах ЄС. Зокрема, запровадити європейську структуру та підходи щодо охорони поверхневих та підземних вод, а також застосування єдиних підходів до водокористування, про що йдеться у Директивах 2000/60/ЄС та 2009/31/ЄС, які регламентують діяльність у сфері водної політики. Окреме надскладне завдання – охорона морів та морських ресурсів, згідно з Директивою 2008/56/ЄС.

Для подолання викликів у цій сфері одним із базових документів мав би стати законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом" №3603, який винесений на розгляд ВР цього тижня.

Однак до нього є низка суттєвих зауважень.

На сьогодні система управління водними ресурсами в Україні здійснюється за старим, адміністративно-територіальним, поділом. Автори законопроекту пропонують керуватися водною рамковою Директивою 2000/60/ЄС, якою передбачено принципово новий підхід, тому запровадження в Україні системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом є цілком логічним.

Водночас, Директива 2000/60/ЄС визначає низку понять (зокрема, "добрий хімічний стан поверхневої води", "добрий хімічний стан ґрунтової води"), які не відображені у проекті закону. Крім цього, окремі визначення законопроекту не відповідають таким, що містяться в Директиві (йдеться про поняття "кількісний стан ґрунтової води" та "екологічний стан поверхневої води").  

Отже, законопроект не виправдовує заявленої мети – уточнення термінів відповідно до Директиви 2000/60/ЄС.

Окрім того, ця Директива  містить вимогу, щоб програми заходів для кожного регіону басейну ріки розроблялися на основі аналізу характеристик району, впливу діяльності людини на стан поверхневих і ґрунтових вод, економічного аналізу водокористування, відповідно до визначених технічних умов.

Проте законопроект лише зазначає, що Порядок розроблення плану управління річковим басейном затверджується Кабінетом міністрів. Для виконання вимог права ЄС доцільно було б в законопроекті визначити відповідні  технічні умови або принаймні зобов’язати Кабінет міністрів визначити такі умови у Порядку розроблення плану управління річковим басейном.

Отже, законопроектом передбачені лише фрагментарні зміни, які концептуально, з огляду на суть Директиви, не змінюють підходів законодавства України.

Заповідники та держпідприємства 

Цього тижня на розгляд ВР також винесено доволі цікавий проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заходів, направлених на сприяння розвитку природно-заповідного фонду України)" №3124.

Автори ініціативи пропонують звільнити від відшкодування шкоди (збитків) природні заповідники, національні природні парки та ботанічні сади загальнодержавного значення, землі яких вилучено у підприємств, установ та організацій державної форми власності (крім земель оборони) і надано їм у постійне користування.

Ініціатива пояснюється тим, що на сьогодні фактично здійснюється фінансування бюджетними установами юридичних осіб державної форми власності за рахунок коштів бюджету, і це нераціонально, адже державна форма власності на землю не змінюється.

Однак залишається незрозумілим, чому в законопроекті використовується термін "вилучення", який, по суті, означає застосування заходів примусового характеру, а не "зміна цільового призначення" земель, що відповідало б суті питання. Дійсно, якщо збитки землекористувачам не були заподіяні безпосередньо установами природно-заповідного фонду, вони не зобов’язані виступати суб’єктами відшкодування.

Водночас чи не слугуватиме така норма прихованою можливістю для безпідставного порушення прав держпідприємств, які на законних підставах отримали право на постійне землекористування?

А ще – якими є гарантії дотримання права на компенсацію збитків у разі рішення про вилучення? І яким чином проблеми, які планується врегулювати, пов’язані із заходами, безпосередньо спрямованими на розвиток природно-заповідного фонду, як це заявлено у назві законопроекту?

Згідно з принципами політики Євросоюзу, суб’єкти господарювання незалежно від форми власності мають рівні права на свободу здійснення підприємницької діяльності.

І правила, які мають вплив на здійснення економічної діяльності, не повинні порушувати принципи свободи здійснення підприємницької діяльності.

Проте із законопроекту та пояснювальної записки не випливає чітких гарантій збалансованого дотримання прав усіх суб’єктів правовідносин.

* * * * *

Загалом варто звернути увагу, що для вироблення комплексної екологічної політики на основі європейських принципів Україні необхідно прийняти також зміни до законодавства щодо використання земель водного фонду (відповідний законопроект був розроблений попереднім урядом і внесений до ВР, але новий уряд відкликав цей документ).

Має бути розроблена стратегія державної екологічної політики України з чіткими індикаторами її виконання. Потребує змін і Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів і безліч інших нормативно-правових актів, які торкаються збереження довкілля, адже усі вони мають базуватися на цілком нових європейських принципах замість пострадянських.

Угода про асоціацію з її термінами імплементації базових європейських принципів та механізмів залишає нам обмаль часу.

Тому викликає занепокоєння, що екологічні проекти так повільно просуваються у Раді.

Автор: Денис Черніков,

координатор Парламентської експертної групи

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора