Мораторій не винний: чому виникли проблеми в українських експортерів
"Європейська правда" неодноразово писала про проблеми, що виникли із контролем якості української харчової продукції. Першими "ластівками" цих проблем стали порушення, виявлені в українському експорті в Ізраїлі та Чехії.
Експерти та представники Держспоживслужби вважають, що корінь проблеми – у дії мораторію на перевірки бізнесу, пропонуючи вивести з-під дії заборони перевірки безпечності продуктів харчування.
У Державній регуляторній службі (ДРС), натомість, інше бачення цієї ситуації. Їхня позиція викладена в авторській колонці голови відомства.
* * * * *
Тема поширення мораторію на різні види перевірок викликає багато запитань, та й тлумачення законодавства з цього приводу неоднозначне.
Україна активно шукає нові ринки збуту своєї продукції, прагне розвивати міжнародні економічні зв’язки, і тому питання належної якості українського харчового експорту є вкрай важливим.
Але чи означає це необхідність збільшення повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів?
Фахівці Державної регуляторної служби України проаналізували нормативно-правову базу та визначили правову позицію з питання дії мораторію на різні види перевірок суб’єктів господарювання. Варто зазначити, що такі висновки базуються, у тому числі, і на ретельному аналізі судових рішень з даної проблематики, а також на дослідженнях ДРС щодо мораторію на перевірки суб’єктів господарювання.
Згідно із законодавством, жоден орган виконавчої влади не може заборонити чи дозволити іншому проводити контроль, передбачений законодавством. Проблема в тому, що читають закони усі по-своєму. Саме так виникають колізії.
Втім, мораторій на перевірки має два винятки.
1. Про неможливість застосування мораторію на проведення перевірок охорони праці вказують норми статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.
2. Обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, встановлені законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ( № 71-VIII/2014), не можуть застосовуватись до заходів державного нагляду (контролю) у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, які здійснюватимуться Держпродспоживслужбою.
Детальніше зупинимося на останньому, тим більше, що нормативне забезпечення заходів державного нагляду (контролю) у вказаній сфері має певні особливості.
Пунктом 3 Прикінцевих положень закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету міністрів.
Зазначена вимога обмежує можливості здійснення безперешкодного контролю контролюючими органами суб’єктів господарювання шляхом введення додаткової умови для проведення перевірок – отримання дозволу Кабміну на їх проведення.
Саме ця норма і стала основою суперечки, адже на неї посилаються прихильники збільшення повноважень Держспоживслужби.
Однак ця служба і зараз має право проводити перевірки! Це право гарантує законодавство України.
Варто нагадати, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України. Більш того, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, які міжнародні зобов'язання взяла Україна?
У 2008 році Верховною радою України був прийнятий закон № 250-VI, яким було ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. Згідно з пунктом першим частини І Протоколу Україна приєдналась до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі, яка складається з низки угод, у тому числі з Угоди СОТ з санітарних та фітосанітарних заходів.
В пункті 1 Додатку С "Процедури контролю, інспекції та ухвалення" Угоди СОТ з санітарних і фітосанітарних заходів, яка є частиною Угоди СОТ, вказано, що відносно будь-якої процедури з перевірки та забезпечення виконання санітарних чи фітосанітарних заходів Члени СОТ повинні забезпечити, щоб такі процедури проводилися і завершувалися без невиправданих затримок і в порядку, не менш сприятливому для імпортованих товарів, ніж для аналогічних вітчизняних товарів.
Згідно з пунктом 2 цієї Угоди у випадках, коли санітарний або фітосанітарний захід передбачає контроль на стадії виробництва, член СОТ, на території якого здійснюється виробництво, повинен надавати необхідну допомогу для полегшення такого контролю і роботи контролюючих органів.
Як бачимо, цитована норма закону № 71-VIII, що обмежує можливість перевірок, суперечить пункту 2 Додатку С "Процедури контролю, інспекції та ухвалення" Угоди СОТ з санітарних і фітосанітарних заходів, яка є частиною Угоди СОТ, ратифікованої Україною.
Саме тому ми впевнені, що нинішні повноваження Держспоживслужби достатні для забезпечення контролю за якістю продуктів харчування.
Достатнього і для того, щоб захистити вітчизняних споживачів, і щоб гарантувати належну якість українського експорту.
Всі ми чудово розуміємо, що існують сфери, де державний контроль необхідний, але він повинен бути ризикоорієнтований. Саме такий підхід закріплений у законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
На сьогоднішній день трансформація органів державного нагляду (контролю) затягнулась, а також сповільнилась робота над формуванням бази регулювання їхньої діяльності.
Сподіваємося, що Держпродспоживслужба України, яка офіційно розпочала свою роботу, активно приступить до виконання функцій, зокрема й шляхом ухвалення так званих чек-листів, тобто переліку питань для контролю, який буде відкритим для усіх бажаючих.
Це зробить процес контролю передбачуваним.
Також маємо надію, що ця служба розробить нові підходи щодо управління ризиками у сфері своєї відповідальності.
Автор: Ксенія Ляпіна,
голова Державної регуляторної служби України
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора