Ось вже добу лінія дотику між Азербайджаном і Нагірним Карабахом знову є найгарячішою точкою на Південному Кавказі.

Рано-вранці 2 квітня Міністерство оборони Вірменії повідомило про початок наступальної операції, розпочатої ЗС Азербайджану із застосуванням систем залпового вогню, бронетехніки і артилерії.

Як повідомляють зі Степанакерта, від самого ранку з боку Азербайджану вівся масований обстріл з установок "Град", внаслідок якого в Мартунинському районі загинув 12-річний підліток і ще двоє дітей отримали поранення. За інформацією вірменських ЗМІ, в ході бойових зіткнень азербайджанська сторона втратила три танки, два бойових вертольоти і два безпілотних літальних апарати.

Кількома годинами пізніше Міністерство оборони Азербайджану зробило офіційну заяву про початок сутичок на лінії зіткнення з Вірменією і Нагірним Карабахом.

У Баку стверджують, що "вірменські збройні формування піддали обстрілу азербайджанські позиції по всій лінії фронту з великокаліберних гармат, після чого азербайджанська армія зробила відповідні дії".

На даний час обидві сторони не заперечують, що ситуація на лінії зіткнення продовжує залишатися напруженою і бої ведуться на різних напрямках.

У ЗМІ вже встигли назвати ситуацію початком нової повномасштабної війни між Вірменією та Азербайджаном. Та чи так це насправді?

Зіткнення між вірменськими та азербайджанськими збройними силами відбуваються давно, незважаючи на те, що з 1994 року нагірно-карабаський конфлікт перебуває в замороженій стадії. За весь період з моменту офіційного припинення вогню в зоні конфлікту загинули сотні військовослужбовців.

Раніше все зводилося до перестрілок снайперів уздовж лінії зіткнення.

Та влітку 2014 року в зоні конфлікту почалися повномасштабні бої із застосуванням важкої артилерії і авіації.

Бойові дії переривалися тривалими періодами припинення вогню після втручання співголів Мінської групи ОБСЄ, яка на сьогодні є єдиним переговорним майданчиком в рамках врегулювання карабаського конфлікту.

Востаннє сторони вступали в бій у вересні минулого року. Тоді з боку Азербайджану артобстрілів зазнали прикордонні села в Тавуському районі Вірменії, що призвело до загибелі мирних жителів.

Чергове припинення вогню збіглося в часі з початком внутрішньої напруженості в Азербайджані.

Стрімке падіння цін на нафту не могло не позначитися на економіці країни. Тільки за 2015 рік національна валюта манат втрачала в ціні двічі, що позначилося на добробуті громадян.

На цьому тлі по країні прокотилася хвиля акцій протесту у зв'язку з погіршенням соціально-економічної ситуації. Влада відреагувала силовими розгонами.

У жовтні минулого року в Баку заговорили про зрив спроби державного перевороту, після того як президент Азербайджану Ільхам Алієв віддав наказ заарештувати представників вищого керівництва Міністерства національної безпеки, включно з очільником відомства Ельдаром Махмудовим.

За однією з версій, МНБ займалося прослуховуванням високопоставлених чиновників без згоди президента і при цьому готувало його усунення.

До всіх зазначених факторів можна додати помітну останніми роками відчайдушну боротьбу керівництва країни з представниками громадянського суспільства та вільними ЗМІ.

Закриття неурядових організацій, що працювали в Азербайджані за підтримки західних донорів, фактично призвело Ільхама Алієва до конфлікту з США.

Реакція Вашингтона не забарилася. Наприкінці 2015 року Конгрес США висунув законопроект "Акт демократії Азербайджану". Цим документом передбачено запровадження жорстких санкцій відносно перших осіб в азербайджанському керівництві.

Примітно, що конгресмени не обмежилися однією лише критикою рівня громадянських свобод.

У січні 2016 року голова Комітету Палати представників з іноземних справ, конгресмен Ед Ройс закликав Барака Обаму до сприяння імплементації мирного плану в рамках врегулювання карабаського конфлікту. Заклик пролунав під час засідання Мінської групи ОБСЄ, головою якої на сьогодні є американський дипломат Джеймс Ворлік.

Пізніше представники комітету звернулися до президента США з пропозицією скористатися присутністю Ільхама Алієва на запланованому 31 березня саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні і "особисто натиснути" на нього в питанні виконання мирного плану по Нагірному Карабаху.

Йдеться про документ, який вже отримав назву "Мирні пропозиції Ройса-Енгела щодо Нагірного Карабаху". Суть цих пропозицій зводиться до такого:

- не розміщувати снайперів, важке озброєння або нові види озброєнь уздовж лінії зіткнення;

- під егідою ОБСЄ розмістити системи виявлення стрілецького вогню і звукометричне обладнання для виявлення джерел нападів уздовж лінії зіткнення;

- додатково розмістити спостерігачів ОБСЄ уздовж лінії зіткнення для моніторингу припинення вогню.

Тему розміщення спостерігачів і миротворців в зоні конфлікту озвучував і Джеймс Ворлік під час проведення консультацій щодо Нагірного Карабаху, які відбулися в Москві в липні 2015 року.

Тим часом, за повідомленням вірменських ЗМІ, в Єревані напередодні візиту президента Вірменії Сержа Саргсяна в США велася активна робота з формулювання позицій в рамках можливого нового формату мирного врегулювання карабаської проблеми.

23 березня міністр закордонних справ Вірменії відвідав Степанакерт, де зустрівся з керівництвом невизнаної республіки. Під час зустрічі обговорювалися різні аспекти врегулювання конфлікту.

Завдання максимум для вірменської влади на тлі постійного зростання напруженості на лінії зіткнення з Азербайджаном – зберегти існуючий статус-кво.

Тому в Єревані завжди позитивно сприймали будь-якого роду ініціативи міжнародних посередників, які забезпечували перемир'я між сторонами.

Активізацію Вірменії в процесі мирного врегулювання можна також пояснити бажанням стабілізувати ситуацію у зв'язку з можливостями, які відкриваються після зняття міжнародних санкцій з сусіднього Ірану.

Перспективні проекти з транспортування іранських енергоресурсів до Європи автоматично втягують Вірменію в регіональні енергетичні проекти.

Вже здійснюються практичні кроки в цьому напрямку. 11-13 квітня в Тбілісі відбудеться чотиристоронній саміт міністрів енергетики Грузії, Ірану, Грузії, Вірменії та Росії, в ході якого обговорюватимуться можливі поставки іранського газу.

Таким чином, вся активність сторін за останні два місяці вказує на те, що у Вашингтоні готували ґрунт для переговорів між главами Вірменії та Азербайджану.

1 квітня їх окремо приймав у Білому домі віце-президент США Джозеф Байден, який наполягав на необхідності відновлення діалогу.

Та бойові дії, що почалися сьогодні вранці, звели нанівець будь-яку можливість проведення двосторонньої зустрічі у Вашингтоні.

Свою стурбованість у зв'язку із загостренням ситуації навколо Нагірного Карабаху вже висловили всі зацікавлені сторони, включно з Євросоюзом, Туреччиною і РФ. У найближчий понеділок у Відні заплановано екстрене засідання Мінської групи ОБСЄ.

Швидше за все, бої на лінії фронту припиняться найближчим часом.

Але, як свідчить попередня практика, затишшя може виявитися тимчасовим і наступний конфлікт може привести сторони до ситуації, коли у них вже не залишиться можливостей для маневру по виходу з кризи.

Автор: Карен Мадоян,

медіаексперт, політолог

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора