Сьогодні Верховна рада виглядала як ніколи святковою і урочистою: депутати відзначали День вишиванки. І День Європи теж – в який планувалось ухвалити декількох важливих для виконання Угоди про асоціацію законів.

Здавалось би, всіма підтримана і для всіх бажана євроінтеграція мала б стати "консолідатором" для всіх демократичних політсил. Але  ні…

На розгляд в рамках Дня Європи депутатам було запропоновано лише чотири пріоритетних євроінтеграційних закони:

1. № 2009а-д "Про оцінку впливу на довкілля" (ОВД)

2. № 2966-д "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (НКРЕ)

3. № 3159 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції"

4. № 2353а "Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом"

Усі вони, а також законопроекти із "резервного списку", спрямовані на виконання Угоди про асоціацію з Євросоюзом та, що важливіше, на здійснення реформ і впровадження європейських стандартів і прозорих "правил гри" в тих сферах, з якими кожного дня стикається кожен із нас: екологія, енергетика, питання судочинства та ведення бізнесу.

Також сьогодні від Ради чекали на прийняття законопроекту, потрібного для ефективного функціонування Зони вільної торгівлі з ЄС в частині гармонізації фітосанітарних стандартів.

Йдеться про законопроект № 2150а "Про внесення змін до Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною" (щодо узгодження його положень у сфері поводження з продуктами тваринного походження, що належать до категорії ІІ, з вимогами законодавства ЄС)"

В першу чергу закон потрібен нам, а не європейцям, адже впорядковує правила для нашого, українського експорту, який виходить на євроринки.

Однак депутати "спотикнулись" вже на розгляді першого євроінтеграційного закону – "Про оцінку впливу на довкілля" (ОВД).

Незважаючи на присутність, доповіді й публічну підтримку законопроекту віце-прем’єром з євроінтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе та міністром екології Остапом Семераком, депутати з двох спроб так і не змогли прийняти законопроект за основу.

В останній раз не вистачило лише двох (!) голосів, і важливий для країни закон був відправлений на повторне перше читання. Дякувати, хоч так!

А в цей час хтось активно блокував трибуну, а в кулуарах інші депутати у вишиванках роздавали пресі коментарі, мабуть, в тому числі й про те, що вони зробили і ладні зробити для рідної Батьківщини.

То що ж ми всі втратили через таку "працездатність" депутатів?

1. Законопроект 2009а-д – це перша спроба запровадити в Україні Інститут оцінки впливу на довкілля. Це означає, що бізнес-проекти мали би на вже стадії обговорення отримати висновок щодо екологічної безпеки.

2. Оцінка екологічної безпеки проекту – вимога, зрозуміла для іноземних інвесторів. Відсутність такого висновку явно не сприятиме притоку західних інвестицій: вкладати в гроші в бізнес, який не відповідає встановленим стандартам, не захоче жоден інвестор.

3. Прийняття законопроекту створює зрозумілу систему оцінки екологічних ризиків до старту проекту – і це мінімізувало би фактор корупції, адже тоді інспектори не мали би причин вимагати хабарі.

Пізніше Рада трохи "виправилась", і депутати ухвалили "безвізовий" законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянств та урегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції".

Водночас значно важливіші законопроекти "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (НКРЕКП) та "Про внесення змін до Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною" були заплановані для розгляду насамкінець порядку денного, тому у депутатів до них так і "не дійшли руки".  

Свідомо це було зроблено, чи ні – питання відкрите.

Висновки такої напівперемоги – невтішні.

Парламент перестав бути майданчиком не те що для конструктивного обговорення рішень – ухвалення будь-якого важливого законопроекту є проблемним.

А реформи – це ж не про кількість прийнятих законів. Це про неймовірно складну роботу над їх втіленням у життя.

Відверто прикро, сумно і болісно: знову втрачаємо шанс! Більшість народних обранців живуть, діють і говорять в форматі дострокових виборів. Але явно не дуже піклуються про те, наскільки загрозливими вони можуть бути для країни.

Євроінтеграція та реформи вимагають не вишиванок і полум’яних промов. Ці складні процеси вимагають складної, але системної роботи. Хай навіть із ризиком для політичних кар’єр, амбіцій та бізнес-інтересів.

Взагалі євроінтеграція і чиїсь окремі бізнес-інтереси – несумісні речі. Бо в Угоді йдеться про створення рівних можливостей, правил і вимог.

А ще євроінтеграція – це про публічність і прозорість в прийнятті рішень.

З дебатами, обговореннями, представленням альтернативних позицій, пошуком компромісу. Але – з відповідальністю всіх і кожного, незалежно від того, в якій саме опозиції чи в більшості хтось перебуває.

Свого часу нашим сусідам – східноєвропейським країнам лише завдяки консенсусу та вольовому рішенню очільників держави, лідерів найбільших політсил і суспільства вдалося виконати своє "домашнє завдання" з євроінтеграції. 

Просто закатали рукава і провели реформи!  

До речі, саме хорват Плєнкович, який є головою Парламентського комітету асоціації Україна–ЄС, публічно підтримав проведення в Раді Дня Європи.

Сподіваюсь, він теж зробить висновки, чому Рада сьогодні не спромоглась на ухвалення важливих єврозаконів, і при нагоді запитає у наших депутатів про це публічно.

Але негативні оцінки та політичні стусани від виборців нашим депутатам набагато страшніші, ніж критика європейських партнерів – ну то хай і далі наближують перевибори.

Шкода тільки часу і втрачених можливостей.

Автор: Марія Голуб,

експерт ініціативи "Сильніші разом!"

та Українського центру європейської політики

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора