В останній рік було дуже багато урядових зустрічей, заяв і форумів, пов'язаних із просуванням українського експорту на зовнішні ринки.

Захист внутрішнього ринку залишався менш помітним, якщо не враховувати специфічних торгових обмежень, введених у зв'язку з ембарго та призупиненням РФ Договору про зону вільної торгівлі СНД.

Можливо, причина цього – у відсутності необхідної поінформованості бізнесу про правові інструменти, що дозволяють вирішити проблеми, і недостатня довіра до держави, пов'язана з поступками України при вступі до СОТ.

До сьогодні  вжиті Україною спеціальні (захисні) заходи були об'єктом гострої критики в СОТ і, варто визнати, обґрунтованої. Досить згадати підвищення мит на імпортні автомобілі, що істотно зіпсувало наші відносини з провідними країнами-автовиробниками.

Чи означає це, що Україна повинна відмовитися від цього інструменту? Звісно, ні.

Особливо в ситуації, коли країни-члени СОТ все частіше вдаються до механізму спеціальних та антидемпінгових заходів. Наприклад, лише в 2015 році було ініційовано 41 нове антидемпінгове розслідування, спрямоване на імпорт сталі, тоді як в 2012 і 2013 роках їх було лише 23.

Застосування спеціальних мит має позитивний ефект як для національного виробника, так і для держави. Цей крок дозволить українським виробникам наростити обсяги виробництва та продажу подібного товару, неодмінно збереже і створить нові робочі місця, а також забезпечить можливість проведення модернізації, технічного переоснащення виробництва та виконання заходів щодо зменшення собівартості товару.

Такі рішення мають бути юридично бездоганні, щоб довести, що Україна готова діяти чітко за правилами.

26 травня поточного року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ухвалила рішення про застосування строком на три роки спеціального мита щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків і листів з пінополіуретану. У перший рік розмір мита встановлений на рівні 13,09%, у другій – на 12,44%, у третій – на 11,81%.

Слід зазначити, що з боку іноземного бізнесу у процедурі брала участь тільки одна польська компанія і один український імпортер. Така низька активність зацікавлених осіб свідчить про те, що український ринок для інших країн, у тому числі ЄС, не є основним і займає лише незначну частку в експорті цього товару.

Тоді як для українського ринку це значні обсяги, що впливають на скорочення виробництва, інвестицій, рівня зарплат і багато іншого. Для України розвиток цієї галузі означає як створення нових робочих місць в депресивних регіонах, так і поповнення держбюджету не менше $20 млн на рік лише зі сплати митних платежів.

Українським виробникам дуже складно конкурувати з імпортерами, особливо в ситуації, коли левову частку їх собівартості займає імпортована сировина.

При цьому Україна могла б поліпшити ситуацію для вітчизняних виробників раніше, наприклад, якби мала прогнозовану торговельну політику і при укладенні Угоди про асоціацію з ЄС передбачила повне зняття мит на сировину і поетапну лібералізацію на готовий товар. Однак ця можливість не була врахована, а перегляд Угоди про асоціацію найближчим часом малоймовірний.

Важливий момент – ці заходи спрямовані не на продукцію окремої країни, а діють щодо всіх країн, за винятком спеціально зазначених у рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.

Однак основну частину імпорту пінополіуретану в Україну здійснюють країни ЄС: Румунія, Угорщина і Польща. Менший обсяг імпорту походить з РФ та Китаю.

Більш того,

протягом останнього року це єдине розслідування, яке стосувалося переважно імпорту з країн ЄС. А отже, до цього рішення буде прикута особлива увага.

Інші антидемпінгові розслідування проводяться виключно проти імпорту товару з Росії.

Принципово важливо, що на нещодавньому засіданні комітету СОТ із захисних заходів, що відбувся наприкінці квітня, жодна країна-член організації не піднімала питання щодо порушень Україною зобов'язань в рамках спеціального розслідування імпорту з пінополіуретану. Також ЄС не висловлював стурбованості цим розслідуванням на комітеті з двосторонньої торгівлі.

Це разюче відрізняється від ефекту, який спричинило свого часу запровадження спеціальних заходів щодо автомобілів або ж свіжіше рішення про введення заборони на вивіз лісу-кругляку або плани встановити експортне мито на брухт.

І це, безумовно, є позитивним сигналом для вітчизняних виробників, що страждають від зростаючого, демпінгового або субсидованого імпорту.

Тому всім нам успіху і не забуваємо, що "Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих".

Автор: Олена Омельченко,

юрист з міжнародної торгівлі
юрфірми "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора