Що таке експертна стратегія зовнішньої політики та чому вона вкрай важлива для країни

Ще 2014 року Україна почала реформувати дипломатичну службу.

Відтоді у ЗМІ час від часу з’являються заяви про оптимізацію діяльності МЗС та скорочення чисельності дипломатичного корпусу. Втім, поки комплексного документа, який би окреслював стратегічні пріоритети української зовнішньої політики та концепцію реформування системи зовнішніх зносин, так ніхто і не бачив.

Експертна дипломатія могла б тут надати неоціненну допомогу без значних фінансових витрат.

Чому з експертами працювати вигідно?

У сучасному гібридному світі мереж держава втратила монопольне право на зовнішню політику. А досягнути зовнішньополітичних цілей можуть не тільки дипломати, а й експерти.

Та для цього необхідна цілеспрямована робота МЗС та інших державних органів з українськими чи закордонними аналітичними центрами. Це, власне, і є експертна дипломатія. І вона обіцяє неабиякі вигоди.

По-перше, якісна аналітика без фінансових затрат.

Адже у нинішніх реаліях експерти вже мають власні ресурси на свою діяльність. І, відверто кажучи, часто коштів на цю роботу у них навіть більше, ніж у МЗС.

По-друге, вже налагоджені та відпрацьовані контакти й мережі із закордоном. Тож доносити необхідні меседжі не тільки до іноземних колег, а й до урядів, їм значно простіше.

Та й врешті-решт мета експертів – та ж, що і в дипломатів – сильна та стабільна Україна.

На кого можна рівнятися?

Першим пунктом у плані розвитку експертної дипломатії має стати формування стратегічної візії зовнішньої політики, якої наразі не вистачає. Тут думка експертів може дати те розуміння, яке важко сформувати, перебуваючи всередині зовнішньополітичної кухні.

Власне, з цього і варто було б починати роботу над реформуванням, а вже потім говорити про окремі технічні питання.

Вигадувати дипломатичний велосипед тут зовсім не обов`язково. Приклади успішних реформ дипслужби є, і досить свіжі, за ними далеко ходити не треба.

Взяти хоча б німецьку зовнішню політику після приходу на посаду профільного міністра Франка-Вальтера Штайнмаєра.

Зміну підходів тут почали обговорювати практично одночасно з Україною. От тільки не у вузькому колі дипломатів.

Два ключових питання: "Що не так із зовнішньою політикою Німеччини?" і "Чи є можливість щось змінити?" – поставили окремо іноземним експертам, громадянам Німеччини та дипломатам.

За рік, наприкінці лютого 2015 року, міністр оголосив результати перегляду. А далі відомство взяло 18 місяців на реалізацію практичних змін зовнішньої політики.

Інший зразок побудови експертної дипломатії, але орієнтованої на внутрішнє експертне середовище, можна побачити в Нідерландах.

Тут у березні 2012 року МЗС скликало дорадчий комітет з модернізації дипломатичної служби – зовнішню групу з п'яти радників. Протягом двох років комітет мав напрацювати своє бачення змін.

Враховуючи ці рекомендації, був сформований план дій, який дозволив не тільки реформувати дипслужбу, але й зменшити видатки на неї.

Такий досвід точно не завадив би й Україні. Адже зараз МЗС Королівства – одне з найбільш модернізованих з урахуванням інтересів і потреб країни на міжнародній арені.

Аналітичний центр МЗС потрібен. Попри міфи

Важливим відправним пунктом є готовність дипломатів до співпраці з експертами, як всередині країни, так і за її межами.

Можна довго перераховувати види самих аналітичних центрів, які є в Україні і займаються питаннями зовнішньої політики. Для держави головне сформувати систему роботи з усіма ними.

Втім, особливу увагу МЗС варто звернути на створення аналітичного центру, який би частково був афілійований із зовнішньополітичним відомством.

Є три поширених міфи, якими можуть послуговуватись опоненти вказаної ініціативи.

Перший – це міф про те, що в МЗС самі краще знають, що і як треба дослідити і як реагувати.

Однак специфіка роботи зовнішньополітичного відомства така, що дипломати при всьому бажанні не мають достатнього часу для проведення ґрунтовного дослідження. Не кажучи вже про поширення напрацювань серед експертів в Україні та за кордоном.

Другий міф звертається до фінансової неспроможності держави до реалізації подібних амбітних проектів.

Але є достатньо цікаві приклади, коли подібні аналітичні центри створювалися державними органами за кошти міжнародної допомоги. Наприклад, у 2006 році в Литві міністерством закордонних справ та  Вільнюським університетом було засновано аналітичний "Центр досліджень Східної Європи" за рахунок коштів програми транскордонної співпраці в районі Балтійського моря PHARE.

Наразі цей центр є провідним у реалізації проектів експертної дипломатії Литви в країнах Східного партнерства.

Третій міф – в Україні й так достатньо аналітичних структур, які готують ґрунтовні дослідження, і не треба нічого вигадувати.

З дотриманням певної фахової етики, треба відзначити, що окремої такої інституції, яка б відповідала всім вимогам експертної дипломатії, наразі немає.

Експертиза має не тільки продукуватись, а й успішно просуватись через формальні та неформальні канали до закордонних експертних спільнот та далі до іноземних урядів.

Що робити з існуючими центрами?

Проте такий аналітичний центр – перспектива далека. А державі для початку не погано було б активізувати співпрацю розробників зовнішньої політики та аналітичних центрів, експертних мереж, що вже існують.

Більше того, створити для них спільну платформу.

До прикладу, міністерство закордонних справ Польщі в 2011-12 роках проводило регулярні форуми стратегії – експертні круглі столи, до участі в яких запрошувались спеціалісти із запропонованої на обговорення сфери.

Такі формати експертних зустрічей за ініціативи МЗС можуть мати місце, зважаючи на недієвість формату громадської ради при МЗС.

А у Словацькій Республіці МЗС в рамках програми малих грантів щорічно виділяє на конкурсній основі 100 тис. євро для фінансування громадських організацій і аналітичних центрів, пов’язаних із зовнішньою політикою.

І такі невеликі бюджети для конкурсу малих грантів для представників аналітичного та експертного сектора можуть формуватися спільно з донорськими організаціями.

Замість висновку можна відмітити, що головним в експертній дипломатії має бути розуміння того, що це є спрямована ініціатива державних інституцій щодо об’єднання зусиль експертів та створення спільної ресурсної платформи.

Оскільки сама по собі активність аналітичних центрів в своїх доменах не дасть того результату, незважаючи на те, наскільки потужним та відомим є той центр. 

Автор: Геннадій Максак,

голова Ради зовнішньої політики
"Українська призма"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора