Чи здатна Україна знову стати привабливою для інвесторів? І наскільки цьому сприяє зона вільної торгівлі з ЄС, яка почала діяти з початку року?

Досить непрості питання, особливо якщо згадати, що інвестиційна привабливість України (а точніше – її відсутність) вже стала притчею во язицех.

І дійсно – про що ще говорити, якщо іноземних інвестицій за останні два роки практично не було. А те, що було, переважно йшло в банківський сектор і, по суті, було вимушеним вкладенням, щоб не дозволити остаточно зруйнувати національну банківську систему.

Чи міг старт зони вільної торгівлі з ЄС змінити ситуацію?

Якщо дивитися лише на одну статистику, то ні. Незважаючи на формальний приплив інвестицій – в першому кварталі 2016 року в країну надійшло $2 млрд інвестицій, тоді як за весь минулий рік – близько $3 млрд, ці гроші, як і раніше йдуть на підтримку банків, а не в реальну економіку.

Однак оцінки бізнесу більш суб'єктивні. Опитування керівників компаній – членів Європейської бізнес асоціації (EBA) дало досить оптимістичний результат.

Суб'єктивна оцінка поточного інвестиційного клімату в Україні з боку бізнесу виявилася найкращою за останні чотири роки.

Цьогорічний індекс інвестиційної привабливості України становить 2,88 бала за 5-бальною шкалою.

Це не дуже висока оцінка – в методиці EBA "умовно-нейтральним" бізнес-кліматом вважається оцінка на рівні 3 балів, якої ми поки не досягли.

Втім, і це головне – те ж опитування показує, що 42% респондентів очікують подальшого поліпшення бізнес-клімату до кінця нинішнього року.

І такий оптимізм виникає в ситуації, коли інвесткліматом задоволені лише 11% керівників компаній, а незадоволені – 78%.

Основних причин для оптимізму як мінімум кілька.

По-перше, стабілізація економічної ситуації. Порівняльна стабілізація курсу гривні, різке гальмування інфляції, перші паростки економічного зростання. Серед цих досягнень – і уніфікація цін на газ. Бізнес чудово розуміє корупційність колишньої системи розрахунку тарифів.

Звісно, цього дуже мало. Як наслідок – якісь зміни на краще помітили лише 22% респондентів.

Та як це часто буває в Україні, навіть правильні гасла мають значення. Особливо в ситуації, коли все банально втомилися від поганих новин.

Друга причина – старт дії зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Початок роботи найбільшої торговельної угоди в українській історії був довгоочікуваний, а головне – багато з європейських компаній очікували на чергове відтермінування старту.

Тепер, коли цього не сталося, можна заново планувати. В тому числі й інвестиції в Україну.

Але коли ж ці гроші дійсно підуть в країну? Адже про інвестиції після підписання Угоди про асоціацію ми говоримо вже більше двох років, однак безрезультатно.

Принаймні, бізнес каже про поодинокі випадки вдалого залучення інвесторів в Івано-Франківській та Львівській областях. В решті країни, включно з Києвом, поки без змін.

Значна частина позитиву від старту ЗВТ була "з'їдена" провалом реформ.

Наприклад, це стосується реформування митниці. Якість її роботи фактично нівелює економічний ефект від відкриття ринків.

Особливо коли більшу частину півріччя країна жила в умовах повномасштабної урядової кризи, вийти з якої вдалося лише нещодавно.

А новий уряд, відповідно, ще не встиг отримати кредит довіри від бізнесу.

Та й це не головне – рейтинг ЕВА, точніше – його історія, чудово ілюструє відносини бізнесу з владою – від очікувань до розчарувань.

Фото ЕВА

Перший значний "стрибок" в оцінках бізнесу – зміна влади в Україні і заміна явно популістського уряду Тимошенко регіоналами, які тоді здавалися не такими вже й страшними. Особливо – на тлі цілком прийнятних обіцянок в економічній сфері.

Перше розчарування – падіння довіри до роботи уряду Азарова до абсолютного мінімуму, побити який, схоже, не вдасться вже нікому.

Наступне зачарування і розчарування – 2014 рік. І ось – знову...

Довіра в країні, яка перебуває в ситуації війни, після величезного обвалу економіки, багато чого варта. Однак, як показав той самий 2014 рік, ліміт довіри бізнесу тепер невеликий.

І нової події, яка здатна стати новим "драйвером оптимізму", в найближчій перспективі не видно.

Саме тому так важливо вчинити всупереч всьому і використати цей шанс.

І якщо очікування 42% інвесторів (тих самих, які очікують подальших поліпшень інвестклімату) виправдаються – вже наступного року ми побачимо реальні європейські інвестиції в українську економіку.

Підстави для оптимізму є. Сумніви, на жаль – теж. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора