У травні Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) отримав позов до Росії від родичів катастрофи авіалайнера МН-17, що розбився на Донбасі 17 липня 2014 року.

Як зазначається в різних джерелах, заявники звинувачують Російську Федерацію в порушенні статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Право на життя"), а також статті 3 ("Недопущення нелюдського і принижуючого гідність поводження") та статті 13 ("Право на ефективний засіб правового захисту") Конвенції.

При цьому раніше також повідомлялося, що заявники до Євросуду – родичі кількох австралійських і новозеландських пасажирів малайзійського лайнера МН17 – вимагають від Росії виплати компенсацій у розмірі $10 млн на кожного пасажира.

За інформацією, опублікованою в пресі, відповідний позов до України не подавався.

Позов був поданий 9 травня 2016 року, і Європейський суд підтвердив його отримання. Тут слід зазначити:

це ще не означає, що ЄСПЛ розглядатиме цю справу.

На даному етапі в Суді ухвалюється рішення щодо дотримання заявниками всіх формальних вимог до підготовки скарг. Серед них – дотримання умов прийнятності скарги, перша з яких – вичерпання всіх ефективних засобів правового захисту.

Тобто особи, які вважають, що вони постраждали внаслідок падіння авіалайнера МН-17, мали звернутися з відповідними скаргами до компетентних національних органів. В рамках даного засобу правового захисту їм слід було пройти всі можливі інстанції в ієрархічній послідовності.

Друга умова прийнятності скарги, закріплена статтею 35 Конвенції – це так зване "правило шести місяців", коли заявники зобов'язані подати свою скаргу протягом шести місяців від дати останнього рішення компетентного національного органу (визнаного Європейським судом ефективним), який розглядає питання, що є предметом скарги, або від дати самої події у разі, якщо заявники не зверталися з відповідними скаргами до компетентних національних органів.

Крім того, заявники у процесі підготовки своїх скарг зобов'язані були виконати всі формальні вимоги, зазначені в Правилі 47 Регламенту Європейського суду ("Зміст індивідуальної скарги").

Якщо Європейський суд визнає, що всі вказані формальні вимоги заявниками були дотримані, справі буде присвоєно номер, в Суді на нього буде заведено досьє, заявники отримають повідомлення про взяття скарг до розгляду.

Для ухвалення рішення про прийнятність скарг до Європейського суду зазвичай потрібно приблизно два місяці. Згодом на підставі поданих заявниками скарг спільно з усією цією документацією Європейським судом буде сформована фабула і фактаж справи, а також, що найважливіше, сформульовані питання до уряду РФ.

Третє – так звані позовні вимоги заявників, а мовою Конвенції – розмір необхідної "справедливої сатисфакції".

Як вже було зазначено вище, кожен із заявників вимагає грошової компенсації за порушені права в розмірі $10 млн.

Тут є кілька моментів: Європейський суд присуджує подібні (і більші) суми в якості моральної та матеріальної компенсації. Приміром, у справах "Агрокомплекс" проти України" – 27 млн євро, або "ЮКОС проти Російської Федерації" – 1,86 млрд євро.

Однак виникає питання про доцільність направлення таких заяв проти Російської Федерації, враховуючи те, що навіть при позитивному для заявників рішенні ЄСПЛ воно, можливо, не буде виконано російською стороною. Річ у тім, що наприкінці минулого року Держдума Росії ухвалила закон, який дає Конституційному суду право визнавати неможливим виконання в Росії рішень міжнародних судів.

Згідно з цим законом, Конституційний суд може дати можливість владі РФ відмовитися від виконання постанов не лише Європейського суду з прав людини, а й будь-якого міждержавного органу із захисту прав і свобод людини.

Автор: Олександр Дементьєв,

юрист юрфірми "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора