Чому Рада ігнорує екологію та які проблеми це несе у відносинах з ЄС

Добре відомо, що краще завчасно купити вогнегасник, ніж потім рятувати рештки хати. Однак у випадку законопроектів ця логіка часто не спрацьовує.

Україна ризикує отримати відтік європейських інвестицій, затягнувши ухвалення нового екологічного законодавства.

Річ у тім, що саме імплементація екологічної складової є одним із найголовніших завдань, яке стоїть перед нашою країною в рамках виконання Угоди про асоціацію. Однак пакет екологічних законопроектів вже більше року лежить у Раді і є своєрідним  лакмусовим папірцем на те, чи готові ми змінювати ментальність на європейську, чи все ж зручніше жити за відпрацьованими "схемами".

Які плюси та мінуси пропонованого екологічного законодавства і, зокрема, законопроекту 2009а-д, який передбачає запровадження в Україні європейської моделі оцінки впливу на довкілля (ОВД)?

Ще рік тому (!) європейські експерти дали схвальну оцінку цьому документу. За їхніми оцінками, він відповідає положенням Директив 2011/92/ЄС  та 2014/52/ЄС. Та український бізнес з осторогою сприйняв цей законопроект.  Чого ж остерігаються українські підприємці?

Європа пропонує нам підходи до екологічної оцінки
за принципом трикутника "держава-бізнес-суспільство"

У країнах ЄС діє принцип упередження екологічної шкоди (precautionary principle). Іншими словами, європейці мають відповіді на більшість екологічних питань ще до початку будь-якої господарської діяльності.  Ще на етапі старт-ап ці бізнес-ризики вже прораховані.

Наші ж господарники гадають, що "пронесе", і, заплативши хабар, розпочинають екологічно небезпечний проект, який все одно доведеться припинити, але вже тоді, коли шкода довкіллю буде непоправною.

В Україні, попри безліч "уповноважених органів", немає чіткої, прозорої законодавчо прописаної процедури щодо екологічній оцінки.

Зокрема, невідомо, хто несе відповідальність за видання експертного висновку, в які терміни інстанції зобов’язані надати відповідь і на підставі чого вони ухвалюють подібні рішення тощо.

Маємо суб’єктивну ситуацію, де домінує "людський фактор" та особисті зв’язки. Наприклад, найкращий бізнес-проект можна заборонити через упередженість дозвільних органів і при цьому просунути найризикованіший.

Європейці ж пропонують нам змінити підходи до екологічної оцінки на цивілізовані, загальноприйнятні, де матимуть свої переваги усі сторони у трикутнику "держава-бізнес-суспільство".

"Чому законом про оцінку довкілля лякають бізнес?"

Існує усталений міф, що законопроект, мовляв, створює перешкоди для бізнесу. Найголовнішу загрозу противники нового законодавства вбачають у надто активному залученні громадськості.

Однак громадськість згідно з нормами майбутнього закону не має права "вето" при прийнятті рішень. Так, надані нею зауваження і пропозиції будуть розглядатися, але на умовах врахування або обґрунтування (у вигляді таблиці), часткового врахування або відхилення.

Набагато гірше, коли проект вже розпочато, вкладено кошти, а потім з’ясовується, що до нього є багато застережень.

Тому залучення громади до обговорення перед початком здійснення проекту сприятиме зменшенню ризиків ведення бізнесу, особливо на етапі старт-ап.

Зрештою, прозорість прийняття рішень підвищує довіру європейських партнерів, бо це відповідає європейській практиці ведення бізнесу.

Крім того, ухвалення законопроекту №2009а-д насправді стане хорошою новиною для українського бізнесу.

Його норми виписані таким чином, щоб звести до мінімуму корупційну складову на кожному етапі прийняття рішення. Найголовніше, що чиновника позбавляють контакту з бізнесом (вся документація в процесі розгляду вноситься до публічно доступного Реєстру з ОВД), а рішення з ОВД, яке приймається уповноваженим органом, стане обов’язковим.

А це ще один серйозний фактор, що виключає корупцію. До речі, саме цю норму включено до проекту закону на вимогу бізнесу.

Дуже важливе уточнення: законопроект торкається не лише питань, пов’язаних з будівництвом, оскільки є не менш важливі види діяльності, що мають вплив на довкілля (вирубка лісів, видобування річкового піску, корисних копалин тощо).

Процедури ОВД відтепер також будуть вписані у діючу систему надання дозволів на використання природних ресурсів. Як відомо, це питання дуже болюче і нагальне для України.

Законопроект точно мінімізує контакт бізнесу та влади, а відтак дозволить швидше і за простішою процедурою оскаржити незаконні рішення – як влади, так і бізнесу чи громадськості.

Хто "за"?

У процесі розробки законопроекту проводилися консультації з представниками середнього та великого бізнесу в Україні, які підтримали запровадження чіткої, зрозумілої та прозорої процедури ОВД, покликаної сприяти залученню інвестицій, спрощенню роботи з міжнародними фінансовими інституціями (ЄБРР, Світовий банк тощо).

Також розробники законопроекту отримали висновок громадської антикорупційної експертизи, в якому наголошується: "Законопроект у цілому відповідає вимогам антикорупційного законодавства, але потребує доопрацювання з метою позбавлення окремих корупціогенних факторів".

Згідно з висновком комітету Верховної ради України з питань запобігання і протидії корупції, "у проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства" (рішення Комітету від 15.09.2015 р., протокол №34).

Законопроект №2009а-д вже доопрацьовано з урахуванням застережень, зазначених у цих висновках.

Загалом, екологічні законопроекти, які зараз розглядаються парламентом - виклик для України, для депутатського корпусу, для бізнесу.

Адже ніхто не заперечуватиме, що в ЄС умови ведення бізнесу кращі і точно не зашкодять вітчизняному бізнесу.

Можливо, лякає, що з ухваленням нових законів доведеться думати не лише про миттєві прибутки? Так. Але ж це нормально.

Зрештою, це і є усвідомленням своєї соціальної та громадянської відповідальності.

Додано: Верховна рада 12 липня проголосувала в першому читанні за проект закону про оцінку впливу на навколишнє середовище № 2009а-д. Законодавчу ініціативу підтримали 256 народних депутатів.

Автор: Остап Семерак,

міністр екології та природних ресурсів України

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора