У Клівленді проходить конвент Республіканської партії, в результаті якого Дональд Трамп офіційно номінований від партії в якості кандидата на майбутніх президентських виборах у США.

Мало хто вірив, що це станеться ще перед початком праймеріз, і судячи зі спроби партійного бунту, кількість тих, хто відчайдушно намагався не допустити номінування, була великою.

Ексцентричний, різкий, "позасистемний" Трамп на посаді президента? Та це вже не виглядає фантастикою! За останніми опитуваннями він наздоганяє Гілларі Клінтон за популярністю - 36% проти 43%.

Чи не занадто це для світу, де останнім часом і так забагато потрясінь? Між тим,

можливий прихід Трампа до влади вбудовується в логіку подій останніх років.

Ґрунт всередині США почав готуватися ще в 2009 році з виникненням "Руху чаювання", який вголос висловив своє невдоволення зростаючим втручанням держави у сферу регулювання бізнесу, "лівизною" перетворень Обами, а також стрімким зростанням національного боргу США.

Трамп цілком поділяє такі погляди, але втілює їх у підсилену форму, використовуючи свій досвід шоумена і не турбуючись про політкоректність.

Його образливі висловлювання стосувалися жінок, іммігрантів взагалі і латиноамериканців особливо і навіть (!) інвалідів.

Представники його команди потім, звісно, намагалися переконати аудиторію, що Трамп не мав на увазі нічого такого. Причому робилося це швидше для проформи, головне, що меседжі Трампа були почуті тими симпатиками правих республіканців, які втомилися від лібертаріанства, звинувачують іммігрантів у відсутності зростання доходів і безробітті, втраті США своїх ціннісних орієнтирів.

Трамп у своїх неоднозначних висловлюваннях апелює насамперед до цих виборців.

Тим більш наївними видаються слова Меланії Трамп на республіканському конвенті, що її чоловік буде виразником інтересів усіх громадян – християн, євреїв, мусульман, американців латинського і азійського походження. Ймовірно, вона не дуже уважно слухала попередні заяви свого чоловіка.

Заяви щодо зовнішньої політики – предмет окремого занепокоєння.

І те, що під натиском команди Трампа з програми Республіканської партії було вилучено положення про надання військової допомоги Україні, на мій погляд, ще не найбільша проблема.

По-перше, заміна на більш загальну фразу про підтримку передбачає і військову (якщо буде необхідність, але щиро сподіваюся, що ні). По-друге, рання риторика республіканців про необхідність негайно взятися за наше озброєння значною мірою була частиною передвиборчої критики Обами, і нинішній конвент це показав.

Нарешті, останні два роки остудили запал тих, хто вважав, що тільки пряма військова допомога ефективна, щоб зупинити агресію Росії.

Набагато уважніше, на мій погляд, варто ставитися до висловлювань офіційного кандидата в президенти від республіканців щодо НАТО. Трамп прямо заявив, що США доводиться тягнути своїх союзників у матеріальному плані – "коли ти платиш один, а всі інші не платять, ти почуваєшся як дурень".

Для професійного девелопера Трампа таке вузьке розуміння вигоди просто унікальне. З іншого боку, на тлі Brexit та зусиль Москви розколоти Захід, такі висловлювання досить небезпечні.

Як, власне, і компліменти в бік Путіна. Вони посилають російському лідеру сигнал, що не всі в США вважають його поведінку злочинною.

Автор: Юлія Курнишова,

експерт Ради зовнішньої політики
"Українська призма"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора