Не секрет, що наявність конкуренції в ринковій економіці є запорукою її сталого функціонування.

Без добросовісної економічної конкуренції та систем її захисту з боку окремих держав, державних утворень або спілок проблематично говорити про розвиток економіки, що в свою чергу веде до підвищення добробуту в суспільстві.

Чудовим прикладом того, як слід захищати добросовісну конкуренцію, може бути рішення Європейської комісії, ухвалене 19 липня за результатами розслідування картельної змови виробників вантажних автомобілів: MAN, Volvo/Renault, Daimler, Iveco та DAF.

Рішення ЄК передбачає гігантські, фактично рекордні штрафи, які доведеться сплатити учасникам картелю – майже 3 млрд євро.

Найбільших європейських виробників вантажівок зловили на змові з метою фіксації базових цін вантажний транспорт, що випускається в Європі, строків запровадження технологій, які б відповідали європейським стандартам, що стосуються викидів шкідливих речовин у довкілля (тобто переходу з Euro 3 на Euro 4), і фактичного перекладення на споживачів витрат по переходу на Euro 4.

Згідно з матеріалами Європейської комісії, у картелі брали участь компанії, які виробляли 9 з 10 вантажних автомобілів середньої і великої вантажопідйомності в Європі. Картель "функціонував" з 1997 по 2011 рік, а розслідування тривало більше п’яти років.

Як Єврокомісії вдалося знайти докази картельної змови? І чому це не завжди вдається зробити в Україні?

Для відповіді на ці питання варто детальніше розглянути останнє рішення ЄК.

Основною правовою нормою, що регулює правила конкуренції щодо картелів в ЄС, є ст. 101(1) Договору про функціонування Європейського Союзу.

Ця стаття передбачає заборону всіх угод між суб'єктами господарювання, рішень об'єднань і узгоджених практик, які можуть вплинути на торгівлю між країнами-членами, метою або наслідками яких є перешкоджання, обмеження або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку, включаючи ті, що прямо чи опосередковано встановлюють ціни на купівлю або продаж, або інші торговельні умови, що обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або інвестиції.

У практиці ЄС прийнята широка інтерпретація положень ст. 101, тому

будь-які угоди між конкурентами або потенційними конкурентами, які стосуються фіксації цін, потрапляють в категорію тих, які обмежують конкуренцію.

Але і це ще не все. Хоча ЄС вже нагромадив багатий досвід боротьби з картельними угодами, а бізнес добре обізнаний про наслідки порушення вимог ст. 101, побороти таке негативне явище, як картель, неможливо без спеціального набору інструментів, наявних у розпорядженні Єврокомісії.

Хоча Комісія має широкі повноваження щодо проведення розслідувань та інспекцій, включаючи права вимоги надання документів, записів, інформації, отримання заяв, свідоцтв фізичних осіб, проведення обшуків навіть у приватних приміщеннях та опечатування ділових записів, все ж процес збору доказів наявності картелю є набагато більш обтяжливим, ніж його виявлення, бо дії учасників картелю часто дуже засекречені.

У зв'язку з цим нормальною практикою є проведення співробітниками антимонопольного відомства так званих неоголошених рейдів (візитів) у приміщення передбачуваних учасників картелю з метою збору доказів змови, що і було зроблено в цій справі.

Водночас не менш важливим інструментом боротьби з картелями є інформація, отримана від самих учасників картелю.

Завдяки програмі Ліненсі (щодо звільнення від штрафів та зменшення штрафів у справах про картелі (Leniency Notice від 2006 р.), а також програмі компромісного зменшення штрафів у справах про картелі згідно з повідомленням ЄК про проведення процедур врегулювання у справах про картелі (ЄС Settlement Notice від 2008 р.), штрафи, встановлені Директивою ЄС про накладення штрафів від 2008 року, можуть бути у певних випадках значно зменшені, що своєю чергою стимулює учасників до співпраці з Комісією.

Правила Leniency Notice передбачають повний імунітет від штрафу для того учасника картелю, який першим надав Комісії інформацію та свідоцтва, що дають їй можливість провести інспекцію щодо наявності передбачуваного картельної змови.

У підсумку цією можливістю скористалася корпорація MAN – вона отримала повне звільнення від покарання, хоча потенційно їй загрожував штраф у розмірі 1,2 млрд євро.

Ще одна норма, яка стимулює компанії-порушники до співпраці – навіть якщо суб'єкт господарювання не має права на одержання повного імунітету від покарання, він, у разі належної співпраці з ЄК в ході розслідування та відмови від участі у картельній змові, все ж може претендувати на значне зниження штрафу – аж до 50% від його розміру.

Таке послаблення ґрунтується на передумові, що захист публічних інтересів (у справі виявлення і заборони картелів) є більш важливим завданням, ніж власне покарання учасника картелю.

Тому для Volvo / Renault штраф був знижений на 40%, для Daimler – на 30%, а для Iveco – на 10%.

Крім того, згідно з програмою Settlement, яка передбачає визнання компанією її участі у картелі (що дозволяє значно спростити і прискорити процедуру розслідування), штрафи корпорацій MAN, Volvo / Renault, Daimler і Iveco були знижені ще на 10%.

Разом з тим, потенційно це не всі витрати, які можуть зазнати учасники картелю. До них в принципі також можуть бути пред'явлені позови про відшкодування збитків у зв'язку з участю в картелі.

Що важливо для нас в цьому прикладі успішного розслідування картелю Європейською комісією?

Перше: треба розуміти, що навіть такі гіганти світової промисловості можуть брати участь у картелі і їх можуть зловити на такій участі.

Друге: навіть щодо дуже великих компаній, за всіх наявних в їх розпорядженні ресурсах, розслідування картельної змови може бути проведене до кінця і порушення може бути доведене.

Третє: в сучасних умовах, коли багато чого фіксується на електронних носіях, процес доказування порушення спрощено і покарання в більшості випадків невідворотне.

І, зрештою, четверте. Процес розслідування може бути значно спрощений і скорочений при правильному, тобто грамотному і делікатному, застосуванні програми Ліненсі. Поки що програма не працює в Україні так само ефективно, як в ЄС.

Власне, Антимонопольному комітету України необхідно ретельніше, і можливо, довше проводити збір доказів під час розслідування картельних змов.

Інакше вийде так, як у відомій справі за обвинуваченням у картелі низки деревообробних підприємств, коли ці компанії практично уникнули покарання.

І ще. Важливо не гнатися за сумою потенційних штрафів (як показником ефективності роботи АМКУ), а відкривати справи і будувати розслідування таким чином, щоб наявність змови було доведено, а сам картель ліквідовано.

При цьому суми штрафів мають бути значними, але водночас такими, щоб їх застосування (і сплата) не призводили як до знищення цілої галузі економіки, так і до банкрутства окремих підприємств, негативні наслідки чого можуть бути набагато серйозніші, ніж власне картельна змова.

Як свідчить європейський досвід, метою розслідувань має бути запобігання цим явищам і, відповідно, розвиток конкуренції.

Автор: Олександр Фефелов, 

керівник практики антимонопольного та конкурентного права
юрфірми "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора