Події в Туреччині стали несподіванкою для більшості аналітиків, чиновників і бізнесу. Блискавичний розвиток подій в рамках спроби військового перевороту спровокував гостру динаміку на фондовому і валютному ринку Туреччини, але через швидкоплинність подій майже не торкнувся регіону.

Та все ж ризики для Чорноморського регіону залишаються серйозними, і серед перших у черзі на негативний ефект стоять Україна і ЄС.

Насамперед, що являє собою турецька економіка?

ВВП Туреччини в 2015 році становив приблизно $740 млрд. За купівельною спроможністю ВВП Туреччини в 2015 році оцінювався в $1,589 трлн, це 18-те місце в світі, що не так вже й погано.

За рівнем ВВП на душу населення Туреччина була на 86-му місці з показником $20,4 тис. на людину, це майже втричі більше, ніж в Україні.

Важливо, що в останні три роки економіка Туреччини жваво зростала: 2015 рік +3,8%, 2014 рік +2,9%, 2013 рік +4,2%.

З поганого можна відзначити, що з 29 млн працездатного населення 1,2 млн турків працювали за кордоном, безробіття в країні була вище за 10%, а за межею бідності, за різними оцінками, перебувало 15-20% населення.

Бюджет 2015 року у Туреччині був дефіцитний, дефіцит становив 1,7% ВВП, що не катастрофічно, якщо не враховувати його хронічний характер. Державний борг Туреччини до ВВП коливається в діапазоні 35-40%, що, в принципі, небагато, навіть порівняно з Німеччиною і тим більше з Грецією або Італією.

Валютна підніжка

А ось що дійсно погано, то це хронічний і застарілий торговий дефіцит Туреччини. У 2015 році цей показник становив $32,13 млрд, у 2014 році – $43,55 млрд.

У минулому Туреччина постійно компенсувала торговий дефіцит припливом інвестицій, але з кожним роком робити це дедалі складніше. За 2015 рік золотовалютні резерви країни впали з $127,3 до $118,3 млрд.

Як Туреччина утримуватиме ліру в умовах хронічного дефіциту і ризиків військового перевороту, незрозуміло.

Більше того, сьогодні це одне з найбільш вразливих питань для Туреччини, і її влада поки що не має раціональної відповіді на нього.

Ризики розбалансування економіки внаслідок девальвації Туреччина переживала вже не раз. Кризова спіраль цілком може почати свій розвиток саме з девальвації ліри.

З іншого боку, турки знають слабкі місця своєї економіки, тому перша реакція на спробу перевороту відбулася на валютному ринку і, до слова, вона ще не закінчилася.

Якщо 14 липня ввечері ринок спокійно закрився на рівні 2,87 ліри за долар, то вже 15 липня ціна закриття склала 3,01, 19 липня – 3,04, а 20 липня був поставлений рекорд у 3,0898 ліри за долар, що є історичним мінімумом за останні 5 років.

Думаю, що девальвація на рівні 7,5-8% турецької ліри не зашкодить і буде дуже корисною для вирівнювання торговельного балансу.

Але центральне питання для турецьких фінансів – чи не почнеться подальша ескалація процесу девальвації.

Як показує досвід багатьох країн, включаючи Україну, в стресових умовах дуже важко робити девальвацію керованою. З усіма супутніми наслідками для економіки.

Ескалація змінить цілий регіон

Якщо в Туреччині події розвиватимуться за сирійським сценарієм, а таке цілком ймовірно, і влада країни визнає, що ризики перевороту все ще залишаються високими, то це змінить геополітичний ландшафт не лише Чорноморського, а й Близькосхідного регіону.

При цьому, хоча достовірні докази на рахунок участі російських спецслужб в спробі перевороту відсутні, але саме РФ заворушення в Туреччині вкрай вигідні.

Крім як через Туреччину, іранський газ до Європи потрапити не може, всі альтернативні проекти транспортування можуть бути тільки по дну Чорного або Середземного морів, що здорожує будівництво і транспортування, а також відтягує ефект від потрапляння іранського газу на ринки ЄС.

Якщо подивитися на карту, то видно, що на півдні Туреччина межує з Сирією та Іраком. Транспортування газу по маршруту Іран-Ірак-Сирія за нинішньої військової ситуації в регіоні виглядає фантастикою. Ще більш фантастичним є маршрут Іран-Ірак-Ізраїль.

Враховуючи, що Іран за розвіданими запасами газу – другий у світі, іранський газ може дуже сильно збити вартість цього палива в ЄС. Це, своєю чергою, загрожує тотальними збитками для Росії, яка має велику собівартість видобутку і транспортування.

Економічно РФ сьогодні, як ніхто інший, зацікавлена в тому, щоб унеможливити будівництво будь-яких газопроводів в напрямку ЄС.

При цьому більша частина країн регіону кровно зацікавлена в стабільності Туреччини, і інтересантом номер один є ісламський Іран, якому, перш ніж будувати потужності з видобутку газу всередині країни, потрібні гарантії можливості його транспортування в ЄС.

Дуже навіть за іранський газ у своїх трубах – Болгарія, Румунія і Україна, для яких диверсифікація поставок означатиме кінець газового диктату РФ в регіоні.

Нагадаю, що Туреччина з 1952 року є членом НАТО і військові операції на території цієї країни в будь-якій формі для РФ в її нинішньому становищі є неприйнятними. Не знаю, чи був російський слід у спробі перевороту, але можу сказати точно: в Кремлі дуже уважно спостерігали за подіями в Туреччині і, можливо, були б дуже раді, якби в країні почалися хаос і безлад.

Тут варто уточнити – з точки зору економіки Москві потрібен не сам переворот з жорсткою військовою диктатурою на чолі, а саме переворот з подальшим хаосом.

Такий сценарій відклав би проблеми газової та нафтової галузі РФ і дав би ще пожити "Газпрому" і "Роснєфті" 5-7 років понад відведений кон'юнктурою світового ринку енергоносіїв строк.

Втім, не будемо поспішати, турки – народ досить емоційний, і історія з переворотом ще далеко не закінчена.

Росія і заради менш важливих економічних питань вплутуватися в проблемні історії з силовими сценаріями.

Своєю чергою, турецькій владі і опозиції потрібно докласти максимум зусиль, щоб не допустити сирійського сценарію на півдні і сході країни, оскільки такий розвиток подій не передбачає жодного економічного життя.

Автор: Віталій Шапран,

член виконкому
Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора