Нові принципи футбольної безпеки Європи. Що має змінити Україна

3 липня 2016 року в Парижі, на стадіоні "Стад де Франс", за присутності керівників Ради Європи, УЄФА, уряду Франції та низки міністрів країн Європейського Союзу відбулась урочиста церемонія підписання Конвенції Ради Європи про комплексний підхід до питань безпеки, охорони та послуг під час футбольних матчів та інших спортивних заходів.

Підписантом від імені України виступив міністр молоді та спорту України Ігор Жданов.

Конвенцію відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, державами-членами Європейської культурної конвенції, а також державами, які не є членами Ради Європи, проте до дати відкриття Конвенції для підписання приєдналися до Європейської конвенції про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів і, зокрема, футбольних матчів (ETS № 120, Страсбург, 19 серпня 1985 р.).

Наразі конвенцію підписано представниками 14 європейських країн.          

Положення нової Конвенції спрямовані на загальну інтеграцію підходів до вирішення безпекових питань при проведенні спортивних заходів.

На відміну від чинної Європейської конвенції 1985 року, сфокусованої здебільшого на протидії хуліганським проявам на футбольних заходах,

своєрідним "наріжним каменем" нової Конвенцій є саме інтеграція та єдність підходів.

Єдиним підходом, згідно з Конвенцією, є визнання того факту, що незалежно від їх основної мети, заходи з безпеки, захисту та обслуговування у зв’язку з футбольними та іншими спортивними заходами неминуче повинні бути паралельними, взаємопов’язаними за своєю дією та не можуть розроблятися та реалізовуватися окремо.

Одним із основних завдань Конвенції є забезпечення безпеки, захисту та сприятливої атмосфери на футбольних матчах та інших спортивних заходах, для цього підписанти повинні прийняти єдиний збалансований багатосторонній підхід в дусі ефективного місцевого, національного та міжнародного партнерства та співробітництва.

Учасники зобов’язуються забезпечити регулярне удосконалення стратегій з охорони правопорядку з урахуванням національного та міжнародного досвіду, співпрацювати між собою, щоб до осіб, що скоїли правопорушення закордоном, застосовувалися санкції в країні скоєння правопорушення, країні проживання або країні, громадянами якої вони є.

При цьому, в разі необхідності, у відповідності до національного та міжнародного законодавства учасники Конвенції повинні розглянути питання щодо накладення санкцій на винних у неправомірних діях осіб, включаючи можливість обмеження поїздок на футбольні заходи до іншої країни.

Задекларувавши намір приєднатися до Конвенції, Україна повинна створити та інтегрувати до системи правоохоронних органів Національний футбольний інформаційний центр (NFIP).

Він має стати єдиним контактним пунктом обміну стратегічною, тактичною та оперативною інформацією щодо футбольного матчу з точки зору міжнародного співробітництва, здійснювати обмін персональними даними у відповідності до національних та міжнародних правил, забезпечувати, координувати або організовувати впровадження міжнародного співробітництва правоохоронних органів у зв’язку з футбольними матчами міжнародного рівня.

При цьому, з огляду на зміст Конвенції,

на NFIP покладається роль національного джерела знань та досвіду щодо дій поліції на футбольних матчах, розвитку вболівальницького  середовища, вивчення відповідних ризиків для безпеки та захисту.

Крім того, передбачено створення Комітету з безпеки та захисту на спортивних заходах, який, здебільшого, виконуватиме функції, наразі покладені на Постійний комітет, створений відповідно до Європейської конвенції 1985 року. Будь-який учасник Конвенції може бути представлений у ньому одним або декількома делегатами з правом одного голосу,

Комітет здійснюватиме моніторинг додержання Конвенції, розглядатиме питання доцільності внесення змін до неї, надавати учасникам рекомендації щодо заходів для її впровадження, сприяти збору та аналізу інформації, досвіду та практики обміну ними між країнами – учасниками.

Наразі не можна говорити про приєднання України до нової Конвенції як це висвітлюється в деяких вітчизняних засобах масової інформації.

Так, в розумінні чинного законодавства України Конвенція є міжнародним договором, який  підлягає ратифікації, яка здійснюється шляхом прийняття відповідного закону.

На підставі такого закону, підписаного президентом та офіційно оприлюдненого, голова Верховної Ради підписує  ратифікаційну  грамоту,  яка засвідчується   підписом міністра закордонних справ.

В разі успішного проходження відповідних процедур, після передання ратифікаційної грамоти на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи, Конвенція набере чинності для України.

При цьому, необхідною передумовою передання ратифікаційної грамоти є денонсація учасником чинної Європейської конвенції від 19 серпня 1985 року про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів, що також передбачатиме прийняття відповідного закону.

Автор: Олексій Христофоров,

адвокат ЮФ "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора