Початок серпня ознаменувався PR-вкидом від економічної влади РФ, яка спробувала зробити "хорошу міну при поганій грі", розповівши про приріст ВВП на десяті частки відсотка і про нові рекорди індексу ММВБ.

Однак вони забули головне: приблизно третина суб'єктів федерації знаходиться у важкому фінансовому становищі, а п'ята частина вже допустила, по суті, дефолт, не виконавши свої фінансові зобов'язання перед громадянами.

Страшна криза в російських регіонах супроводжується мовчанням Росстату та солодкими промовами федеральних чиновників про майбутнє РФ, яким охоче вірять у Пітері та Москві. Вірять – бо у них поки що все добре.

Прояви кризи

Крізь таку собі "залізну завісу" все ж доносяться страшні історії економічних негараздів в російській глибинці. Для російських регіонів літо дуже важко назвати спокійним.

Наведу лише кілька фактів, підтверджених російськими ЗМІ:

1. Проблеми виникли як у державному секторі, так і в приватному бізнесі. 6000 працівників Качканарського гірничо-збагачувального комбінату, який підконтрольний Evraz Романа Абрамовича, Олександра Абрамовича і Олександра Фролова, оголосили "італійський страйк" через зниження зарплат на суму до 15 тис. рублів при середній зарплаті на ГЗК 47 тис. рублів.

Європейський досвід колектив ГЗК перейняв через побоювання звільнень.

Суть "італійського страйку" в тому, що трудові колективи починають занадто суворо дотримуватися правил і посадових інструкцій,через що різко падає продуктивність праці. При такій формі протесту звільнити когось на законних підставах дуже складно.

2. Липень-серпень "порадували" владу одразу декількома серйозними ексцесами в регіонах.

- В липні 2016 року стало відомо, що робітники двох філій "Дальспецстроя", які зайняті на будівництві космодрому "Східний", готують страйк через невиплати заробітної плати. На 7 липня прострочення у виплатах склало близько трьох місяців.

Вочевидь, будівництво космодрому фінансувалося з федерального бюджету, тому цей випадок – перший серйозний дзвіночок.

- Працівники Верхнесинячихинського металургійного заводу, який знаходиться в селищі Верхня Синячиха, оголосили з 18 по 22 липня голодування, вимагаючи скоротити заборгованість по зарплаті, яка в липні в цілому по заводу вже перевищила 11 млн рублів. В акції брало участь 30 осіб, заробітна плата яких не виплачувалася з листопада 2015 року.

Слідчий комітет по Свердловській області порушив справу за фактом невиплати зарплати працівникам ТОВ "Литий елемент ВСМЗ", це допомогло трохи скоротити заборгованість, але в цілому не змінило картину.

- 22 серпня шахтарі підприємств групи компаній "Кінгкоул" в Ростовській області почали голодування через борги по заробітній платі, які перевищують 300 млн рублів. Зарплата вугільникам не виплачувалася з травня 2015 року.

У голодуванні взяв участь 61 шахтар. Генеральний директор "Кінгкоула" Володимир Пожидаєв перебуває під арештом, а сама компанія – у стані банкрутства. Незважаючи на зусилля силовиків, розшукати гроші для шахтарів не вдається.

- Вже понад рік у ще більш скрутному становищі перебувають робітники "АвтоВАЗагрегату", яким припинили виплати ще влітку 2015 року, хоча вже на той час в компанії існував солідний борг по зарплаті. Компанія збанкрутувала і ситуація зайшла в глухий кут.

За даними російських ЗМІ, загальний розмір заборгованості по зарплаті перевищив 44 млн рублів. Коли події вийшли за рамки відносин між робітниками та роботодавцем, самарський губернатор запропонував робітникам "АвтоВАЗагрегату" отримати дворічні борги по зарплаті у посла США в РФ.

Фундаментальні причини

Можна довго продовжувати перераховувати вогнища страйків і прямих конфліктів між трудовими колективами та роботодавцями в РФ.

За моїми підрахунками, цей перелік за 2015-2016 роки зріс у десятки разів порівняно з 2014 роком, який для РФ був благополучним.

Бажаючі можуть відвідати веб-ресурси Всесоюзної комуністичної партії більшовиків, яка веде докладний облік всіх страйків у РФ, і насолодитися подробицями ексцесів. Практично у всіх них – один з двох сценаріїв:

1) власники збанкрутували своє підприємство і працівники опинилися в загальній черзі з іншими кредиторами. Звісно, черга до них не доходить і вони змушені виражати свої емоції у вигляді протестів;

2) в регіони не доходить фінансування, яке було виділено з федерального бюджету, часто з тієї причини, що воно просто було виділено невчасно.

Ці дві причини розкривають суть процесів, які зараз відбуваються в економіці РФ.

За два останніх роки лише за рішенням суду в Росії збанкрутувало приблизно 29 тисяч юридичних осіб і процеси продовжують розвиватися в негативному ключі.

При цьому в 2014 році кількість банкрутств зросла на 20% порівняно з 2013 роком. Природно, що при згортанні внутрішнього ринку страждає бізнес, і це відбивається на статистиці банкрутств.

Другий момент – це проблеми в системі державних фінансів.

Тут чітко можна простежити залежність ситуації від цін на нафту. Коли нафта тримається на низьких рівнях протягом 2-3 місяців, новинні стрічки наповнюються ідеями відкласти "важливі державні проекти" на потім.

Найочевидніший приклад – історія "Керченського мосту".

Повільна криза

Очевидно, що в РФ криза пішла не за найгіршим сценарієм, що передбачає моментальний розвал економіки.

Коливання цін на нафту дає федералам можливість "подихати": влітку 2016 року ЦБ РФ навіть вдалося наростити ЗВР на $16 млрд, хоча з грудня 2013 року із ЗВР РФ "зникло" близько $100 млрд.

Тобто час від часу ринкова ситуація дає можливість відновити втрати, але припливу ресурсів недостатньо, щоб повністю відновитися.

А от там, де економіка була традиційно слабкою – а це більша частина суб'єктів федерації, – ми бачимо спалахи неплатежів, як у буремні 90-ті.

Таким чином, санкції, низька ціна на нафту і вкрай неефективна російська економіка з великою часткою держсектора призводять до того, що в найслабших російських регіонах почалася економічна криза, яку населення не може не відчувати.

Влада РФ ці процеси відчуває, оскільки сам держапарат здатен збирати і обробляти інформацію, доносячи її "нагору".

Тому знамениті слова Дмитра Медведєва, сказані в окупованому Криму: "Грошей немає, але ви тримайтеся!" – найкращим чином характеризують поточну ситуацію.

От тільки до цієї правди різні держоргани РФ готуються по-різному.

Приміром, за Уралом силовики дедалі частіше проводять навчання, де, за легендою, треба придушувати заворушення, пов'язані з багатомісячними невиплатами зарплати, а міністерство фінансів РФ офіційно констатує той факт, що до кінця 2017 року в РФ не стане ані можливостей, ані резервів для виплат зарплат бюджетникам.

От тільки дедлайн російського мінфіну – грудень 2017 року – мені здається занадто оптимістичним. Схоже, що в російському уряді, як і раніше, сподіваються, що треба "трохи потерпіти", а потім кращі часи повернуться.

Плюси для України

Загалом, чим довше триватиме така ситуація в РФ, тим меншою буде її схильність до агресії в Україні і тим більше буде відчуватися невдоволення кримчан, яким є з чим порівнювати.

Для РФ вікно можливостей щодо анексії України закривається.

Черговий раунд продовження санкцій проти РФ і черговий мінімум на сировинних ринках, який прогнозується в грудні 2016 року, ставить під сумнів економічну і фінансову стабільність в РФ.

Тому питання міжнародного плану, швидше за все, відійдуть на другий план.

Цих тенденцій Україна не може не відчути. Щоправда, є ризик, що уряд РФ спробує "працювати проти економічних трендів".

З нашого боку такі спроби виглядатимуть ірраціональними, а з боку західних партнерів це може викликати продовження і розширення санкцій.

Зрештою, всі прогнози і очікування в україно-російських відносинах визначаються виключно тим, чи піде Володимир Путін на пом'якшення відносин з офіційним Києвом.

Тягар санкцій, гостра економічна криза в регіонах і бюджетні проблеми, що розрослися вже до федерального рівня – це ті чинники, які повинні скорочувати активність РФ у напрямку України.

Водночас треба пам'ятати, що в РФ бюджетні процеси на всіх рівнях вибудувані таким чином, що силовики і військові отримують фінансування в першу чергу.

А отже, перші ластівки економічних проблем можуть долетіти до них лише за кілька років.

Автор: Віталій Шапран,

член виконкому
Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора